Поразка - це наука, ніяка перемога так не вчить
Зробіть висновок, користуйтеся планом.
Перш ніж світ дізнався про культову письменницю Джоан Роулінг, їй відмовило безліч видавництв. Така ж історія повторювалася з багатьма авторами бестселерів, кіноакторами, музикантами, бізнесменами. І лише ті, які знайшли в собі сили йти до мрії крізь всі перешкоди, стали світовими легендами.
Пам'ятайте про те, що помилки трапляються, а не помиляється тільки той, хто не діє. Як би не склалася ситуація, в ваших силах обернути її собі на благо. Зрештою, помилка - це всього лиш черговий б, який не працює.
Приклади
1
Головний герой повісті "Біле ікло" Джека Лондона - дикий звір, який бився на рингу, розважаючи людей. Біле Ікло – а саме так і звали вовка, був відважним і нещадним воїном, сильним, жорстоким і спритним. У нього були великі, міцні і гострі ікла, навички боротьби і виживання. Крім того, він був набагато розумніший за всіх собак. Але одного разу він все ж таки програє, і мало не помре.
Але він виживе, поступово він звикне до нового хазяїна і буде щасливим.
2
Головний герой оповідання "Запах думки" Роберта Шеклі залишився без корабля, без їжі, без зброї, без зв'язку; зустрівся з новим видом «вистежування» здобичі (за до телепатії); опинився на крок від загибелі. Розраховував лише на себе, на свій розум; не розгубився, не впав у відчай, став гати, напружено думати, аналізувати, шукати вихід.
3
Швейцарський тенісист Роджер Федерер не зациклюється на поразках і рухається тільки вперед. Так він впорався з поразкою у вирішальному матчі Вімблдону. Нагадаю, Роджер мав подвійний матчбол в п'ятому сеті фінальної зустрічі з Новаком Джоковичем, однак програв чотири розіграши поспіль. Згодом на вирішальному тай-брейку швейцарець програв і титул.
"Як я справляюся з такими речами забуваю про них і йду вперед. Я завжди намагаюся підтримувати свій максимальний рівень тенісу - це головне."
Якщо ви програєте, це, звичайно, неприємно. Але це не підстава на роки занурюватися в депресію і в стан «вічно скривдженої» людини, у якої колись не виправдалися очікування. Уявіть собі, що футболісти або хокеїсти після кожного програшу були у депресії. Яким би був наш спорт? А він не такий. Сьогодні програли, завтра - виграємо. І все, підстав для переживань немає.
Але поразка загартовує людину, робить її стійкішою.
Уявімо, що відчувала у момент програшу кандидат на посаду президента США, Гілларі Клінтон. У 68 років вона, яка не приховує проблем зі здоров'ям, проводить виснажливу передвиборчу кампанію. До останньої хвилини вона вірить, що перемога в кишені, і в день виборів уже хвалиться купленим шампанським, яким збирається відзначити тріумф. І тут з-під самого носа відводять те, до чого вона йшла все життя.
Хілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидатом, висунутою на посаду президента великою політичною партією. Незважаючи на здобуття більшої кількості голосів на всенародних виборах, Клінтон програла за кількістю виборників супернику від Республіканської партії Дональду Трампу.
Термін «поразка» говорить про те, що ви брали участь в боротьбі і не перемогли. Так буває. А далі все залежить від того, як ви оцінили ситуацію, що склалася.
Объяснение:
держи
Мій день у школі починається о восьмій годині. Я приходжу дещо раніше і тому маю змогу трохи поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні й домашні новини. Незабаром лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу.
Наші вчителі — дуже мудрі люди. Від них ми дізнаємося всього того, що буде нам потрібно в житті. У залежності від предмету ми розгортаємо підручники, географічні карти, зошити і слухаємо дуже уважно. Інколи ми навіть забуваємо про перерву, так нам цікаво.
На перерві я захоплено розповідаю своїм друзям про новини спорту, адже я затятий уболівальник. Лунає наступний дзвінок, і ми знову заповнюємо наші світлі й затишні класи. Частіше в нас буває п'ять або шість уроків.
Шкільних днів у житті учня дуже багато. Декому може здатися, що вони схожі один на один. Але це зовсім не так. Кожний день у школі збагачує мене новими знаннями й враженнями. Я хочу, щоб усе моє шкільне життя було таким само цікавим і щасливим.
Всі ми родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові дотепні жарти та сімейні свята, коли родина збиралась за великим столом. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Психологи стверджують, що характер людини формується в перші п'ять-сім років життя, і від того, якими вони були, багато в чому залежить її подальша доля.
Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. І майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. Адже все це мала уособлювати родина, якої у крихітки тепер не існує…!