"Чим наповнити щоденне буття"
Кожний день, кожний ранок це вже початок чогось нового, нового тебе.Але сьогодні ти робиш те,що робив вчора, і тзавтра будеш робити те ,що робив сьогодні.Одномантіне життя перетворюється на прості буденні дні.Чим же саме наповнити своє щоденне буття?Саме головніше добре розпочати день, зустрінь новий день з посмішкою, забудь про всі проблеми вчорашнього дня, живи сьогодні. Не втрачай ані хвилину, весь час рухайся, спілкуйся з друзями врешті решт організуй поїздку з друзями.Подорож- являється одним із найяскравишім моментом у житті, і чим більше подорожуєш тим більше наповнюєш своє життя. Не особливо подорожувати в Америку, Німеччину та інші країни, подорож-це місце далеко від дому.Можна зробити маленьку подорож але емоцій ви отримаєте як від великої подорожі. А головним правилом є просто насолоджуватися життям і отримувати від нього те чого нам там не вистачає, не сидіть на місці, дійте, радійте і тоді ваше буття на землі перетвориться на щасливе життя.
Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер… Проте є в осені величава дозріла краса.
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.
Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.
А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
Від того що, стало менше рослинності, страждають не тільки звірі, а й природа, але люди продовжують вирубувати ліси.