Скільки сягає око, усе навколо вкрите кригою. Часом ця крижана пустеля нагадує розбурхане море, хвилі якого раптом скам’яніли, замерли. Це порівняння викликають мільйони торосів — крижин, що стирчать поламаними скелями в кілька метрів заввишки. Іноді серед цих торосистих полів попадаються чималі прогалини абсолютно рівної криги. Здається, що це аеродроми, які готувала сама природа.
На одному з крижаних аеродромів, у самому серці цієї пустелі, підносилася невеличка хатина, побудована людського рукою. Стіни й покрівля хатини блискотіли під місячним сяйвом. Хатина була збудована з криги. Поруч стояв намет, а біля нього — якась коробка й тичка з флюгером (За М. Трублаїні).
З кожним роком гаджетів у нашому житті появляється все більше і більше. І можна упевнено сказати, що людина залежна від них. Але найсумніше те, що ми забуваємо про старого друга - книгу.
Декілька століть тому вони були рідкістю. Їх мали лише найзаможніші люди. Зараз книга є у кожному домі. І, на жаль, припадають пилом, адже у нас є комп'ютери, де можна знайти будь-яку книгу за лічені секунди. З одного боку, це добре, а з іншого... Чи зможуть колись комп'ютери замінити той приємний запах сторінок, ту обкладинку? Ніколи.
Правду каже народне прислів'я, яке я перероблю на свій лад: "Комп'ютер собі май, а книжок не
Не істоти - паляниця, ліжко.