Я часто бачу в саду метеликів-кропивниць або ж кропив'янок. Вони невеликі, але помітні. У цих метеликів цегляно-червоні крильця з великими чорними цятками. Метелики цього виду, звичайно, носять таку назву не тому, що п’ють кров. Просто їхні гусениці виростають на кропиві.
Крила кропивниць гарної форми, верхня їхня частина виступає в порівнянні з нижньою. Зубчасті краї крилець мережані чорно -білим. Завдяки цим прикметам кропивницю не сплутаєш з будь-яким іншим метеликом.
Якщо метелик сидить на квітці, то можна побачити також нижню частину його крил. Але вона зовсім неяскрава, сіро-бурого кольору з широкою жовтою смугою.
Я люблю гати за метеликами цієї породи. Особливо, коли по саду їх літає декілька. Або коли метелик сидить на квітці, рівненько розправивши крила. Здається, простягнеш руку та обережно візьмеш у долоні це диво. Але варто потягнутися за нею, як кропив'янка вже знову тріпоче крильцями в повітрі.
Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.
я увидел солнце