Зима лютувала. І хоча вже був березень, зима насипала багато снігу.
Тато і мама сказали нам, що весна десь забарилась.
Сонечко заховалося, квіти замерзли, пташки не співали, і навіть домашні улюбленці песик і котик не хотіли гратися, а грілися.
Ми вирішили, що прийшов час рятувати всіх і знайти весну.
Нам на до прийшли мама і тата і ми всі разом поїхали у ліс і стали гукати весну. Ми витягли маленьке дзеркальце, і тут вийшло сонечко і подарувало нам сонячного зайчика. І ми всі разом побігли за ним.
Він привів нас до дуже цікавого і таємного місця. Виявилось, що зима заморозила доріжку по якій весна повинна була прийти до нас.
Ми всією родиною розтопили лід і визволили весну. І яке було щастя, коли шла Весна їй на зустріч вийшли всі лісові звірятка, і сонечко радісно засіяло на небі. Квіти підняли свої головки і кланялися, вітаючи весну. Пташки заспівали і голосно сповіщали всіх вокруг, що йде весна.
Коли ми приїхали до дому, наш котик і песик весело стримали і вітали нас з перемогою над зимою.
Мама зробила шоколадні веснянки і ми ласували їх з чаєм.
Так сила і єдність родини принесла щастя всій Україні.
Друг і подруга зустрілися в парку: - іринка: привіт денис, можна сісти біля тебе? - денис: привіт іринко! звісно, я не проти поговорити. - іринка: що нового у тебе? - денис: та нічого нового немає, а у тебе? як справи? - іринка: у мене теж нічого нового немає! справи у мене добре. - денис: слухай, іринко, я сьогодні весь день мамі, і вона мені дала 40 гривень, сказала на морозиво, і заслужив. - іринка: молодець! - денис: так ось, я тебе хочу пригостити морозивом, непроти? тут як раз поблизу магазин. - іринка: якщо пропунуєш, то я не можу відказатися. - денис: от і чудово! побігли за найкращим морозивом! - іринка: гаразд. денис і іринка купили морозиво. денис дістав морозиво спід бумажки, та викинув її. - іринка: ти що, підніми негайно папірчик, це не культурно. - денис: я тебе прошу, ось бачиш, дворянин замітає! ось і він прибере. - іринка: але ж біля тебе стоїть смітник, невже тобі важко було кинути туди папірчик? - денис: важко. - іринка: денис, я звісно дякую за морозиво дуже смачне, але від тебе я такого не очікувала, і знаєш що? ти дуже байдужий до природи, а значіть ти байдужий до землі. а земля не пробачає байдужості!
1. другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення, називаються: б) відокремленими. 2. відокремлюються: а) лише другорядні члени речення. 3. речення з відокремленим членом: в) зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у день весілля (м. олійник). (відокремлене означення) 4. речення з відокремленим означенням: в) у сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною й дітьми (а. шиян). 5. речення з відокремленим неузгодженим означенням: г) юрій яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям і розумними очима, то морщить лоба, то ледь помітно усміхається (петро панч). 6. речення, у якому відокремлене означення має додаткове обставинне значення: а) осяяний сонцем, перед вами розкривався зовсім новий світ (о. довженко). 7. речення з відокремленою прикладкою: г) і оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали (т. шевченко). 8. речення з відокремленим додатком: б) нікого тут нема, крім мене й господині (м. рильський). 9. відповідність між реченням і другорядним членом у ньому. 1) налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою соломії (м. коцюбинський). – г. відокремлене означення. 2) нехай мене, кармелюка, в світі споминають (марко вовчок). – б. відокремлена прикладка 10. синтаксичний розбір речення. |замість (прийм.) тополь (іменн.)|, край (прийм.) шляху (іменн.) виросли (дієсл.) металеві (прикм.) щогли (і [|_ _ _|, ═ —]. речення розповідне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим додатком. граматична основа: підмет – щогли; присудок (═) – виросли. другорядні члени речення: обставина місця – край шляху; означення узгоджене (~~~)– металеві; додаток відокремлений (_ _ _) – замість тополь.
Зима лютувала. І хоча вже був березень, зима насипала багато снігу.
Тато і мама сказали нам, що весна десь забарилась.
Сонечко заховалося, квіти замерзли, пташки не співали, і навіть домашні улюбленці песик і котик не хотіли гратися, а грілися.
Ми вирішили, що прийшов час рятувати всіх і знайти весну.
Нам на до прийшли мама і тата і ми всі разом поїхали у ліс і стали гукати весну. Ми витягли маленьке дзеркальце, і тут вийшло сонечко і подарувало нам сонячного зайчика. І ми всі разом побігли за ним.
Він привів нас до дуже цікавого і таємного місця.
Виявилось, що зима заморозила доріжку по якій весна повинна була прийти до нас.
Ми всією родиною розтопили лід і визволили весну. І яке було щастя, коли шла Весна їй на зустріч вийшли всі лісові звірятка, і сонечко радісно засіяло на небі. Квіти підняли свої головки і кланялися, вітаючи весну. Пташки заспівали і голосно сповіщали всіх вокруг, що йде весна.
Коли ми приїхали до дому, наш котик і песик весело стримали і вітали нас з перемогою над зимою.
Мама зробила шоколадні веснянки і ми ласували їх з чаєм.
Так сила і єдність родини принесла щастя всій Україні.