Весна- это когда природа сбрасывает с себя снежный покров и оживает.Молодая сочная травка проклевывается сквозь залежавшиеся островки еще не растаявшего снега.На деревьях образовываются почки,которые в свое время разорвут мягкую кожицу ,обволакивающую их, и на том месте появятся молодые едкого цвета листочки.Солнышко будет чаще радовать нас,небо будет окутано в мягкие объятья облаков.Сквозь нагретую солнцем землю в скором времени будут пробиваться ростки долгожданных одуванчиков.Ручейки в лесах вновь заиграют задорную мелодию,тем самым подавая сигнал птицам,что пора возвращаться с дальних стран в родные края.С прибытием птиц воздух наполняется веселым щебетанием и весна становиться все краше и краше.Весной у людей все чаще на лице светится улыбка,блестят глаза.Ведь многие люди находят свою половинку именно в это время года,как будто в воздухе летает некая "влюбленность".
На дворе стоит веcна!
После зимней лютой стужи
Отряхнулась ото сна
Вся природа. Даже лужи
Не покроет лед за ночь,
Гонит солнце зиму прочь!
Набухают соком почки,
И зеленые листочки
Скоро в струях ветерка
Заиграют! А пока:
Цвета солнца у реки
Появились огоньки!
Все! Закончились морозы!
Распускаются мимозы!
Свое сочинение я закончила стихотворением Вадима Косовицкого " Цвет весны", потому что это стихотворение описывает так весну ,как я себе и представляю.
Привіт,З першим вересня тебе. - Привіт, Дякую,тебе також. До речі осінь - це моя найулюбленіша пора року. - Невже,а чому вона тобі так подобається? - Все навколо змінює барви,земля вкривається золотим покривалом листя,в холодні дні,можна сісти біля вікна з чашкою чаю,і вдивлятися в цей чудовий пейзаж. - Ого! Я ніколи б так гарно не описала цю дивовижну пору року. - А тобі подобається ця пора? - Зараз я зрозуміла всю красу осені,тому так. Я її завжди вважала сірою порою,невеселою. - Оце так! Ну якщо ти також полюбила осінь,то пропоную сходити до ставка,ти не уявляєш,який він зараз прекрасний. - О це чудова ідея,я з радістю піду. - Там ще досі не полетіли дикі качки,ти побачиш як вони граються з листочками,які падають з дерев.Осінь не так вже й сумна пора. - Так ти права,я помилялася. Я чула там ще є білочки,осінню їх там часто можна побачити. Білки це моя улюблена звіринка,яка я щаслива,що піду туди. - Я також,ну тоді чому ми ще не там,нумо вирушати.
