Я погоджуюся з думкою, що навчатися ніколи не пізно, адже все життя людина вчиться. І якщо хтось цього не розуміє і перестає вчитися, то він багато втрачає, бо наука йде вперед, як і все життя.
Виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. Та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. Біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. Не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. Отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі.
Підтвердженням цієї думки може слугувати повість С. Васильченка "Талант", герої якої вчителі. Вони вже викладають у школярів, але прагнуть здобути ще й університетську освіту, тож присвячують підготовці до вступу весь вільний час.
Наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. І це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше Викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. Ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. Вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. З усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.
Внашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною! адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя! і я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя франка: "працювать,працювать,"адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях. я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!
1. повествовательное, невосклицательное, двусоставное, распространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 2. повествовательное, невосклицательное, двусоставное, распространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 3. повествовательное, невосклицательное, двусоставное, распространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 4. повествовательное, невосклицательное, двусоставное, распространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 5. повествовательное, невосклицательное, двусоставное, распространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 6. повествовательное, восклицательное, односоставное, нераспространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется. 7. повествовательное, невосклицательное, односоставное, нераспространённое, простое. предложение ничем не осложнено, схема не требуется.
Виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. Та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. Біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. Не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. Отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі.
Підтвердженням цієї думки може слугувати повість С. Васильченка "Талант", герої якої вчителі. Вони вже викладають у школярів, але прагнуть здобути ще й університетську освіту, тож присвячують підготовці до вступу весь вільний час.
Наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. І це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше Викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. Ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. Вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. З усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.