Слово (що? іменник) найтонше (яке? прикметник) доторкання (що? іменник) до серця (до чого? іменник), воно (що? займенник) може стати (що зробити? дієслово) і ніжною (якою? прикметник) запашною (якою? прикметник) квіткою (чим? іменник) і живою (якою? прикметник) водою (чим? іменник), що (що? займенник) повертає (що робить? дієслово) віру (що? іменник) в добро (в що? іменник) і гострим (яким? прикметник) ножем (чим? іменник), і розжареним (яким? прикметник) залізом (чим? іменник), і брудом (чим? іменник). Мудре (яке? прикметник) і добре (яке? прикметник) слово (що? іменник) дає (що робить? дієслово) радість (що? іменник), нерозумне (яке? прикметник) і зле (яке? прикметник), необдумане (яке? прикметник) і нетактовне (яке? прикметник) приносить (що робить? дієслово) біду (що? іменник).
Если будут вопросы - обращайтесь:)
Отметьте как лучший ответ, если не сложно ❤️
если не то потом скажи
Объяснение:
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ, ВАЖКЕ́НЬКИЙ портфель