Він прокинувся увечері ,довго
пив чай ,а коли зовсім стемніло
став збиратися у свою п’яту
вилазку.
На півночі купчилися цілі башти й фортеці з хмар, там завмерли, наче хвилі бавовняного моря, перед тим, як затопити землю.
А потім і щастя ,і
горе обірвались так раптом.
Ліс ще дрімає, а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів.
Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір.
Пригадуєш як у школі: задачка, як правило, має одну відповідь, тільки до неї приходять або коротшою, або довшою дорогою.
Мати украдьки висушує кінцями хустини зволожені очі й наче виправдовується .
Ось повечеряємо, і я наспіваю тобі колискових.
Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, й про мішки й тільки дивився на Мелашку.
В історії кожного народу є пам’ятні події, прив’язані до певних географічних місць. Через них ті місця, події, дати висвічується нащадкам сива давнина , пізнається ними , власна, далека й близька історія. Звідти, з правічних часів і з недавніх століть, долинає відгомін життя й боротьби наших предків. Знані й невідомі давні події Київської Русі ,немов глибинні живлющі джерела, напоїли, наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми-билини. Від них і нині свідомість сповнюється почуттям захоплення, від донесених із давніх віків реальних картин буйної природи, краси рідної землі. А брали від неї все потрібне для свого існування: і хліб, і м'ясо, і рибу, і мед. І співали , прославляючи свою працю.
Після школи він пошов не додому,а в парк.
Ти помиляєшся!Сьогодні не понеділок, а вівторок.