Кожен з нас має свій особливий день. Це - День нашого народження. Колись, багато років тому, в цей день ми вперше побачили світ. Для людей ця мить надзвичайна, вона запам'ятовується на все життя. Кожного року ми згадуємо її, згадуємо те, що цей рік Вчора був мій день народження. Як я його чекав! Це моє улюблене свято. Подарунки, святковий пиріг. Я запросив своїх друзів з класу — Сашка, Олега, Андрійка і Оленку. Вони подарували мені чудові книжки, олівці, конструктор.
Мама приготувала величезний пиріг, і, коли всі гості сіли за стіл, ми запалили святкові свічки. Як чудово було! Ми грали в "слова", в лото, розгадували загадки. Переможець отримував приз — цукерку або яблуко. Потім збирали роботів, машинки з нового конструктора. І не помітили, як за вікном стало темніти. Ми з татом провели всіх моїх друзів додому. Заснув я дуже щасливий. Найкращий подарунок зробили мені батьки — свято дня народження. приніс у наш дім. І радіємо.
Дитинство у кожної людини - неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу «Млинці з акації». Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги. Запах акації та бузку нагадує йому, як у сорок сьомому році довелося від голоду їсти млинці з акації. Власне, це й не млинці, а якась «приторно-солодко-солона біла маса», що викликала лише нудоту. Такої їжі ніхто з рідних, незважаючи на страшний голод, їсти не зміг, окрім брата Володьки. Картина того, як братик ковтав зі сльозами на очах те вариво, а змарніла мати плакала за його спиною, назавжди залишилася в пам’яті героя. І для нього запах квіток акації - страшний і незабутній спогад про дитячі роки, про брата і матір.
Калина - підмет
золота -означення
ось над рікою- обставина
віти- додаток