Людина – це створіння, яке дуже часто
любить мріяти. Мабуть, кожна людина, ще у дитинстві, мріяла ким вона хоче стати: космонавтом, вчителем, лікарем… З часом її мрії
змінювалися, тому що змінювалась вона сама і світ навколо неї.
Мрії, як і кохання, надихають нас на подвиги, на рішучі дії. Людина, яка одержима мрією, забуває про реальність, створює свій маленький світ, який вбільшості випадків, не відображає той, в якому вона живе. Кожен з нас повинен мати мрію як ціль досягнення своїх планів. «Мрія - це відображення душі людини.»
Але не варто зациклюватись лише на мріях, потрібно пам’ятати про те, що ми уже маємо сьогодні. Трапляються такі люди, які заради здійснення своїх бажань готові піти на все, навіть, на злочин. Хіба може бути щасливою та людина, яка не цінує того, що в неї є?
«Починаєш цінувати - коли втратиш», - це справді так. Коли у нас усе є – ми навіть не уявляємо і не допускаємо в думках, що буде, коли в нас це віднімуть. Часто ми не поважаємо і не шануємо батьків, коли вони поруч, а коли їх не стає, тоді починаємо розуміти свої помилки, але уже пізно…
Щоб бути щасливою і доброю людиною – потрібно цінувати те, що маєш і не жити лише у мріях.
Давним-давно жив маленький хлопчик в селі, якого звали Петрик. Одного разу він ішов полем і побачив комбайн, який косив колосся пшениці. Петрик підійшов ближче і вигукнув:
- Дядечку, що ви таке робите!
Комбайнер зупинився, вийшов до малюка і почав розповідати:
- Для того щоб хліб попав до нас на стіл потрібно виростити зерно, скосити його, вимолотити, змолоти на млині, борошно відвезти на хлібопекарню.Там з нього спечуть гарний, запашний хліб і відвезуть в магазин.
От стільки треба прикласти радісної праці щоб випекти хліб.
Адже,як кажуть все тягнеться в сім`ю,і якщо сім`єю ми будемо,то вона буде сама дружна.Ось така на сім`я.