Поезія-це думки,написані від душі. Хоча поезії пишуть і від душі,але вони й чіпляють саму душу. Кожна поезія чудова по-своєму. Деякі вражають своєю милозвучністю при читанні,інші-самим сенсом. Вони неповторні,адже кожна з них виражає певні думки чи мрії. Багато поезій написані з мотивом трагічної долі,але вони торкають наші душі. Вони пробуджуюсь в нас подих до написання подібних творінь. Хоча не кожен може висловити свої думки,але головне,що у нас є відчуття. Ми відчуваємо сенс цих неймовірних творів,тому необов*язково писати про це. Ті люди,у яких є талант до письма,відкривають свою душу на аркуші паперу,що надихати інших. Тому я щиро вдячний тим людям,які також пробудили в мені таке натхнення.
Задзвони в усі дзвони по всій Україні - означено-особові односкладні речення Отак пройду крізь твій великий подив,не зачеплюсь об лагідні слова (означено-особові односкладні) Стоїш високо-не будь гордим,стоїш низько-не гнися- узагальнено особові Учителя і дерево пізнають по плодах(узагальнено особові) Та полоивна,де клас,темна,а друга,де їх квартира,дивиться видикими освіченими вікнами,їх дожидають(неозначене-особове) Чипчину хату опечатали,забили(неозначене-особове) Серед лісу ставок прикрашено очеретом(безособові односкладні речення) Як весело нам було у ту саму мить (безособові)
Вір своїм очам, а не чужим речам. Цю фрузу ми чуємо часто, але мало хто звертає на це увагу. Часто люди за для своєї вигоди використовують інших, вигадують різні неприємні речі про оточуючих, часто брешуть. Таких людей треба стрегтись. Але ти повинен вірити лише своїм очам та вухам, краще ніж ти побачиш, ніхто не побаче, і також краще ніж ти почуєш, ніхто не почує. Не потрібно вливатися в скупчення тих нерозумних людей, які накидуються зі звинуваченням на людей насправді невинних. Ти завжди повинен вірити собі, чути себе, і роздумувати власним серцем.
