В певні моменти розвитку суспільства, його культури, його мови виникає питання про ставлення до запозичень, який під пером або в устах тих, хто це питання піднімає, формулюється зазвичай як твердження про непотрібності запозичень. Одна з ранніх спалахів таких пуристических (лат. purus - 'чистий') настроїв припадає на початок ХІХ століття. Найбільш яскрава фігура табору пуристів - адмірал А.С. Шишков. Вперше свою точку зору з щодо запозичення він виклав у "Міркуванні про старому і новому складі російського мови" (1803). Шишков наполягав на тому, що "читання книг на природному мовою", під яким він розумів церковнослов'янська, "є єдиний шлях... веде в храм словесності". Однак, вважаючи звернення до старовинного мові основним шляхом збагачення сучасного літературної мови, Шишков не міг не бачити, що в цьому старовинному мові немає дуже багато для найменування нових понять. Тому він змушений був складати "русскообразные" неологізми типу тихогром (заміна слова фортепіано), шаропех (заміна слова кий), шарокат (замість більярд), які його справедливо сприймалися сучасниками як курйози*. Пізніше затятим противником запозичень виступив автор "Толкового словаря живого великоросійського мови"В.І. Даль. Представивши у своєму словнику і ту запозичену лексику, яка увійшла у вжиток з 1820 по 1850 рік, Даль намагався пояснити її російськими словами, серед яких безліч простонародних і діалектних, до того ж нерідко узкодиалектных, або складеними їм на російський манер словами. Наприклад: горизонт - овидь, озóр, зáвесь, закрий; кокетувати - підлещуватися, догоджати, упадати, спокушати, умильничать, церемонитися, миловзорить, хорошиться, казóтиться, пичужить та ін; гримаса - рожа, изличье, кривляння, пожимка, рожекорча та ін; візаві - пара, дружка, прóтивень в танцях.
Це переконання в можливості заміни міцно увійшла в вживання іншомовної лексики словами, подібними шишковским шаропехам і далівським пожимкам і овидиям, дожила до наших днів. Так, один з героїв роману Солженіцина "У колі першому" принципово виражається наступним чином: обчислювач (замість математик), увінчаний прислужник (замість дипломований лакей), посилене невіра (замість скептицизм), ошарие (замість сфера), мракобіс, попятник (замість реакционер), загальний огляд на шляхи підходу до роботи (замість методика) і т.д.
А, на думку італійського соціолога Ново Дізіонаріо волонтер – “це громадянин, який вільно, а не для того, щоб продемонструвати свої моральні зобов’язання чи законні обов’язки керується ідеєю суспільної та приватної солідарності. Волонтер, одного разу показавши здатність виконувати свої громадянські та власні обов’язки, надалі переходить в цілковите розпорядження суспільства, сприяє рішенню місцевих проблем надаючи пріоритет відвідуванню бідних та знедолених ”
Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. Поняття “волонтер” і “волонтерство” є дуже широким.
В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорислива, у більшості випадків анонімно виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Однак, термін “волонтерство” означає передусім діяльність на основі добровільної волі.
На думку І.Д. Звєрєвої, волонтерський рух – це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот та суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну до та послуги інвалідам, хворим особам та соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером. [7, c. 25]
В Законі України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначено, що волонтерський рух – добровільна, доброчинна, неприбуткова та вмотивована діяльність, яка має соціально корисний характер.
Волонтерський рух – це природно, і можливо він тільки у вільному, незалежному демократичному суспільстві. Служіння суспільству виховує громадянські почуття, а волонтерський рух, зокрема, є оптимальною умовою прояву альтруїзму гуманності для самореалізації та самовдосконалення людини будь-якого віку.
Волонтерський рух – це рух по наданню безкорисливої до тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як на місцевому, так і на державному рівнях, і разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку гуманітарної до технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру.
Волонтери не отримують матеріальної до у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим , хто потребує до відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання. Скільки в світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи.
У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Символ волонтерів України – жовтий колір вбрання – означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим.
Так, як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтер
метафори: небо втирає, місяць висіває, зорі кліпали, поприбігають вітренята.
порівняння: зорі кліпали, ніби їм на очах стояли сльози.