Вибір професії завжди дуже важливий крок у житті підлітка. Я думаю що подальший шлях ми повинні вибирати самі, а не батьки. Адже головне в житті знайти себе. Кажуть, дитячі мрії про вибір професії найвірніші, і що ми робимо помилки саме перед самим вибором в дев'ятому або одинадцятий класі.
Любов до сцени у мене з дитинства. З початкових класів я ходила на ляльковий гурток і часто виступала на сцені без ляльки, грала сама. Але на жаль мені довелося звідти піти, але я не змогла забути тих самих відчуттів які з'являлися у мене на душі, коли я стояла на сцені. З цієї причини я в минулому році записалася на гурток акторської майстерності, який нам викладає Раушан Шаріф. Там мені дуже подобатися, я готова ходити туди при будь-якій погоді. Адже там я отримую духовне спокій і тягнуся в світ мистецтва все більше і більше. Я не уявляю і дня без театру. Майже кожен день я розважаю друзів невеликими виступами, а також віршами власного твору.
Професія актора приваблює мене тим, що я буду перебувати на сцені і відвідувати різні міста .Об'ясніть чому я вибрала цю професію я не можу Можливе тому, що я не порівнювала її з іншими професіями, бажання працювати актрисою театру виходить у мене з серця .І не має значення, що мені доведеться багато працювати і працювати над собою, я готова терпіти все заради свого бажання .Я не хочу порівнювати професії, адже всі вони корисні і кожен чимось хороший .Моя обрана професія краще за інших, тому що вона цікава і головне подобатися мені.
Ми повинні вибирати професію яка дарує нам радість, адже якщо людині не подобається його робота, то він не буде виконувати її добре. А якщо професія тобі подобається те ти щодня йти на роботу як на свято.
Я поки не можу точно сказати, що я зробила правильний вибір .Але я знаю, що якщо буду йти прямо до мети, то я доб'юся бажаних результатів.
Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялись у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею сам собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (З роману П. Загребельного «Диво»).
Текст 2
Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа… Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів… Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись… І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).
Текст 3
Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу… він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя… Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні туркоти війни, і її, ще страшнішу тишу… (З роману О. Гончара «Собор»).
Які художні засоби використано в текстах? Чи передають вони авторські враження й емоції?
Які образні вислови добирають письменники до собору?
