Високо вгорі сліпучо зблискують крилами голуби. Хтось їх ганяє(присудок) , підіймає(присудок) обережно над собором(додаток), над валуванням(додаток) заводських димів. У понадхмар’ї(обставина), у чистих висотах(обставина) добувають розумні птахи собі свіжого повітря ковток. Вони то згаснуть(присудок), то знову виринуть(присудок) у тій буро-оранжевій повені і, мов рибки, трепещуть (присудок)у ній, набираючи висоту. То зникнуть(присудок) у хмарі, то знову сріблясто затріпочуться (присудок),зблиснуть(присудок), мов іскринки... Ось вони розтанули (присудок) , зникли(присудок), а по якійсь хвилі знов засріблилися(присудок), мов біле листячко, розвіяне вітром у буро-червоній хмарі. Вперто підіймаються (присудок)вони над собором і його наче витягують (присудок)за собою ,тягнуть(присудок) у небо разом з його банями і шпилями.
За О.Гончаром.
Объяснение:
