Я народився і живу в Україні, тобто Україна - це моя Батьківщина. Я дуже люблю свою країну - так же сильно, як і рідну матусю, бо вона дала мені життя. Я пишаюся своєю країною: її славетною історією, співучою мовою, давніми традиціями, гарною природою. Я почуваю себе часткою великого українського народу - працьовитого, миролюбного, талановитого.
З уроків історії я знаю, що моїй країни випало багато тяжких випробувань. Багато сторічь моя Батьківщина була розділена на шматки, що входили до складу різних держав. Бували періоди, коли українці не могли вільно розмовляти своєю мовою. Але, на щастя, тепер все позаду. Тепер моя Україна - незалежна держава, що стрімко розвивається. Я сподіваюся, що життя буде змінюватися тільки на краще.
Людське щастя - це щось неймовірне і прекрасне. Багато людей, що розчарувались у житті через власні невдачі, вважають, що щастя немає. Звичайно, що щастя існує, тільки не кожен розуміє, чим воно насправді є. Воно, як вітер: ми його не бачимо, але відчуваємо. Щастя існує в нашій душі, у нашому серці. Велика кількість сучасних людей впевнені, що щастя - це багато грошей, вдала кар'єра і таке інше. Але, на мою думку, щастя - це, коли є кому тебе зустрічати вдома, коли ти маєш кому сказати "я тебе люблю" чи "ти мені потрібен/потрібна", коли у тебе є власна сім'я, коли ти береш маленьке рученя своєї плоті і крові в свою руку і відчуваєш усю теплоту маленької істоти, яка згодом буде називати тебе мамою чи татом. Хіба ж це не щастя? Я не засуджую інших людей за їх думки щодо щастя людини. Адже в кожного щастя має якесь своє значення. Але наше щастя залежить лише від нас самих. І я вважаю, що для щастя людини потрібно лише одне - інша людина. А двоє людей, які щасливі разом, можуть пройти через усі перепони і створити для себе маленьку частинку щастя, яку неможливо купити і неможливо продати, і без якої просто неможливо жити. Ми живемо, щоб любити, а любимо, щоб бути щасливими...
