1Прежде чем выполнить фонетический разбор слова, необходимо вспомнить буквы русского алфавита. Какие признаки могут их объединять и противопоставлять. Буквы делятся на гласные и согласные. Гласных букв в алфавите -10: а, у, е, ы, о, э, я, и, ю, ё; остальные 23 - согласные. Гласные буквы могут быть ударными и безударными: ударные - когда находятся под ударением. Согласные буквы, как звуки, могут быть глухие и звонкие. Глухие - с, т, ф, п, х, ц; звонкие - й, к, н, г, ш, щ, з, в, р, л, д, ж, ч, м, б. Также согласные звуки могут быть твердыми и мягкими. Мягкие они, когда стоят в слове после звуков: е, я, и, ю, ё; в остальных случаях - твердые.2Пример: Магия – ма-гия – 2 слога М – {м}- согласный, звонкий, твердый;
А - {а}- гласный, ударный;
Г - {г}- согласный, звонкий, мягкий;
И - {и}- гласный, безударный;
Я - {й}- согласный, звонкий, мягкий;
-{а} – гласный, безударный.
5 букв, 6 звуков В данном примере рассматривается случай, когда гласная буква состоит из двух звуков, поэтому букв меньше, чем звуков. Все гласные звуки имеют по одной характеристике, а согласные - по две.3Пример: Дробь - 1 слог д -|д|-согласный, звонкий, твердый;
р -|р|-согласный, звонкий, твердый;
о -|о|- гласный, ударный;
б -|п|- согласный, глухой, мягкий;
ь - нет звука
5 букв, 4 звука. Этот пример, показывает, что букв может быть больше, чем звуков, так как буква "мягкий знак" не имеет звука и в фонетике служит для смягчения предыдущего согласного звука.
Горіх і каштан На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий. - Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх. - Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде. Горіх зітхнув. - О-о! Який чудовий в каштана цвіт! То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув. Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?» Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся: - Дивись! Моїх не чіпають. Бояться. Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга. Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою: - Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої. Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи. Зітхнув горіх і промовчав. - Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули. Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани. - Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка. Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли. - Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей. - І я! І я! – загукала малеча. Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани. - Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось. - Та, напевне, дикі свині з’їдять. Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому…
