Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене нібикамінь звалився з душі.
Закінчивши школу, перед нами стоїть вибір - яку професію обрати на майбутнє. Це може бути щось зв'язане з наукою: стати вченим чи дослідником, зв'язане з людьми: стати лікарем чи вчителем, зв'язане з прикладною працею: стати агрономом чи слюсаром. Що б ми не обрали треба пам'ятати, що лише працюючи та відкрившись, людина розвивається, бачить своє призначення та робить цей світ кращим. Навчаючись в школі та гаючи за іншими людьми, ми бачимо своє майбутнє, хочемо когось наслідувати та бути схожими на ту чи іншу людину. Саме зрозумівши вислів "красива людина в праці" люди можуть досягнути успіху, бо рух, розвиток, праця - це і є життя, без цих складових воно не може бути повним.
