-У сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi вживаються переважно повнi прикметники, що мають у всiх формах вiдмiнковi закiнчення: добрий, доброго, доброму, добрим, на доброму.
-Короткi форми вживаються пере важно в розмовнiй мовi, поезiï й на роднiй творчостi: __Пливе човен води повен (Нар. тв.). __I шумить, i гуде, дрiбен дощик iде (Нар. тв.).
-Нестягненi форми прикметникiв уживаються в розмовно-побутовому стилi, фольклорi, а в художнiх тво рах виступають як засiб вираження врочистостi, емоцiйноï пiднесеностi й стилiзацiï пiд народнопiсенну мову: __Ой, у святую недiленьку Рано-пораненьку Не сизiï тумани уставали, Не буйнiï вiтри повiвали, Не чорнiï хмари наступали, Не дрiбнiï дощi накрапали, Коли три брати iз города Азова, Iз турецькоï бусурменськоï Великоï неволi утiкали… (Нар. те.) __Зоре моя вечiрняя, Зiйди над горою, Поговорим тихесенько В неволi з тобою. Там матiр добрую мою Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Оживуть степи, озера І не верстовiï, А вольнiï, широкiï Скрiзь шляхи святiï Простеляться. (З те. Т. Шевченка.)
Тюльпани – це мої улюблені квіти. Ранньої весни крізь землю пробиваються їхні гострі листочки, а коли теплішає, тюльпани випускають бутони. Спочатку вони зелені, і зовсім не зрозуміло, якого кольору квітка розпуститься згодом. Потім поступово тюльпан набирає колір, і одного дня розкриває своє чудове обличчя назустріч сонцю. Знизу всередині голівки пелюстки жовтого чи білого кольору, а також тичинки й маточка – виразні, яскраві. Пелюстки в тюльпана бувають різними, красивої форми, інколи гострі, інколи схожі на сердечка. Є дуже багато сортів тюльпанів, навіть чорні з порваними оксамитовими пелюстками.
Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. Наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів.
У мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. Прийшовши зі школи додому, я обідаю, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. Потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. .
У вихідні дні звичайно справ стає більше. По-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та допомагати мамі носити сумки. Цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже упродовж тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. Потім вдома допомагаю мамі після прання розвісити одяг на балконі. Ось такі обов'язки є у мене.
прикметники, що мають у всiх формах вiдмiнковi закiнчення: добрий,
доброго, доброму, добрим, на доброму.
-Короткi форми вживаються пере важно в розмовнiй мовi, поезiï й
на роднiй творчостi:
__Пливе човен води повен (Нар. тв.).
__I шумить, i гуде, дрiбен дощик iде (Нар. тв.).
-Нестягненi форми прикметникiв уживаються в розмовно-побутовому
стилi, фольклорi, а в художнiх тво рах виступають як засiб вираження
врочистостi, емоцiйноï пiднесеностi й стилiзацiï пiд
народнопiсенну мову:
__Ой, у святую недiленьку Рано-пораненьку Не
сизiï тумани уставали, Не буйнiï вiтри повiвали, Не
чорнiï хмари наступали, Не дрiбнiï дощi накрапали, Коли три
брати iз города Азова, Iз турецькоï бусурменськоï Великоï
неволi утiкали… (Нар. те.)
__Зоре моя вечiрняя, Зiйди над горою,
Поговорим тихесенько В неволi з тобою. Там матiр добрую мою Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Оживуть степи, озера І не верстовiï, А вольнiï, широкiï Скрiзь шляхи святiï
Простеляться. (З те. Т. Шевченка.)