Мабуть, тільки за столом і м. Б. побачити всю сім'ю. Селянські сім'ї були великими - їх середня чисельність в с. XIX століття перевищувала 8 осіб (в Усть-Сисольск повіті): по-перше, сім'ї були багатодітними; по-друге, дорослі сини після одруження продовжували жити з батьками (причина не стільки в небажанні дробити господарство, скільки в урядовому заборону розділів). .Піща Готувалася з ранку і на цілий день. Вживали її наступним чином: в 7-8 годин ранку - сніданок, що складається з капусти, коржів, куліша або Локшин з салом. У пісний день сало замінювалося маслом, службовцям приправою до огірків, капусти, картоплі, або молоком з конопляного насіння, яким приправляли яєчну кутю, відварений ячмінь, м'яте пшоно, або конопляним насінням з гречаними коржиками. За обід сідали з 11 години і пізніше, якщо затримає молотьба або інша робота. На вечерю задовольнялися залишками від обіду, або юшкою (юшкою) За народними повір'ями вмиватися можна було тільки вранці. Тільки по суботах ввечері і напередодні великих свят, дівиці мили голову і шию і волею-неволею омивали і обличчя Взимку в хатах стояла пил від багаття та інших відходів прядіння. Взимку всі страждали від холоду. Дрова про запас, як зараз, не заготовляли. Зазвичай привезуть віз хмизу з лісу, спалять його, потім їдуть за наступним возом. Грілися на грубах і на лежанках. Подвійних рам ні в кого не було, так що віконця покривалися товстим шаром льоду. Всі ці незручності були для селян звичної повсякденністю, про зміну якої і думки не виникало. На чолі селянської родини стояв одна людина - битий шлях. З вечора битий шлях розподіляв роботи на наступний день, і розпорядження його підлягали неухильному виконанню. Існувала вироблена тривалою практикою традиція розподілу господарських справ в російській сім'ї за статтю та віком. Але в кожній місцевості були свої особливості. Під час жнив і сінокосу все об'єднувалися. Після жнив чоловіки зазвичай возили хліб з полів, а жінки займалися прибиранням овочів. Під опікою дівчат, як правило, було прибирання льону. Під час молотьби вся родина вставала о другій годині ночі і до 10 години ранку закінчувала роботу на току. Іншу частину дня чоловіки використовували для поправки огорожі, або заготівлі живиці, або йшли на полювання. Жінки пряли льон і доглядали за худобою. Пряжа і догляд за худобою залишалися жіночою роботою і зимою. Приготування їжі було їх турботою цілий рік. Чоловіки в зимовий час гнали смолу, заготовляли дрова, возили з лісу колоди, лагодили сани, вози і збрую, плели кошики, полювали. Діти та підлітки допомагали і тим і іншим. Ось як, наприклад, розподілялися домашні жіночі справи в середині XIX століття у Воронезькій губернії (села по лівому березі р. Воронеж). По черзі жінки бували «денщіцамі». Так називалася та жінка, яка в даний день виконувала всі основні роботи по дому: топила піч, готувала їжу, «набирала на стіл», мила посуд, годувала курей і свиней, доїла корів. Решта жінок, як правило, їй не допомагали - адже їм належало те ж саме в свій час. Хліб жінки пекли по черзі, також і пироги до свят.
Це сварилися горобець зі шпаком , що хотів поселитися саме в цій шпаківні. Горобчик , хоч і був маленький , та не збирався поступатися житлом , адже він перший поселився тут. Зрозуміли птахи , що не зможуть самі розібратися і вирішили покликати на до своїх друзів. Шпак швиденько зібрав цілу зграю шпаків , а Горобчик довго літав, шукав до але інші горобчики були зайняті своїми справами, ніхто не квапився виручити друга . Побачив бідолага, що не впорається зі шпаками , та й залишив хатинку на березі . Так дружба до шпакам відвоювати житло .
Щороку навесні природа стае ще красивішою , прокидаються тварини , роквітають перші квіти . Я кожного року захооплююсь цією красою .