Кам’яний валун твердий,
Не зіб’є нас з кроку.
Бо на ньому мох м’який
З північного боку.
Є підказка для діток,
Тут на кожнім кроці.
І у в’яза менш гілок
На північнім боці.
А на полум’я свічі
Ми дивилися вночі,
А воно угору в’ється,
Мов сказати щось береться.
У солом’яних брилях ми збирали м’яту,
Бо спекотно надворі, сонечка багато.
Взимку буде м’ятний чай, а це так чудово!
Пригадаєм літечко всі обов’язково!
Зима з апострофом
Вийдіть, мамо, на подвір'я.
Гляньте, гляньте навкруги!
Там повсюду біле пір'я
Вкрило стежки і луги.
М'яко стеляться пір'їнки,
Тонуть у безкраїй млі,
Зводять в мить свої будинки,
В'яжуть ковдру для землі.
Ковдра та так пахне п'янко,
Мов морської хвилі килими,
Ніби дмухнула панянка
М'ятним полум'ям зими.
Краще пізно, ніж ніколи - це стандартна фраза – вічна відмовка, що час від часу примушує нас відкладати серйозні справи «на потім» і тільки шкодить нашій самооцінці та впевненості. Вона працює, як програма, котру, впустивши у себе, людина може перестати її контролювати і згодом усе важливе в житті, усі складні питання намагатиметься вирішувати «завтра», і це у кращому випадку. Така запрограмованість гається у багатьох, іособливо серед сором’язливих людей. І жодної користі з цього немає, бо вирішення проблеми залишається відкритим доти, доки людина не наважиться на вчинок.
Напр., забув привітати друга з днем народження своєчасно, а потім соромно передзвонити. Але треба набратися мужності і привітати друга, і перебороти себе. А усе наше життя – це компроміси і відмовки. З першим ще прожити можна, добре, а от з останнім..? Треба бути впертим по відношенню до своєї долі і не підкорятись простим випадкам. Усе грандіозне, що Ти можеш зробити, починається зараз. Від обраного моменту залежить якість і наслідки вчинку, тож не треба витрачати час марно. Робімо все сьогодні, і успіх неодмінно буде з нами.