Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю. Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку. З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.
- Як, на Вашу думку, легше за все знайти ключик до серця дівчини? - Що Ви маєте на увазі? - Ось конкретна ситуація: є одна дівчина, яка втратила довіру до людей. Вона мені дуже подобається, і я хотів би повернути їй радість спілкування. - Довіра повертається в процесі спілкування. Ви можете просто поговорити з нею відверто і щиро, сказати їй слова, які вона вже майже не сподівалася почути: ти дуже хороша, ти гарна, ти маєш чудовий голос (або ти чудово малюєш)... Найголовніше, щоб ці слова йшли від самого серця. - І тоді вона мені повірить? - Вона повірить, якщо відчує вашу щирість і бажання прийти на до - То ви вважаєте, що правильно і вчасно сказані слова можуть зробити чудеса? - Так, ваша розмова повинна бути чемною, ввічливою, задушевною, тактовною - і тоді до серця будь-кого з людей ви підберете ключик. - Мені дуже сподобалися ваші поради, я обов"язково ними скористуюся. Дякую вам. - Нехай щастить!
Підготувати діалог про безпеку спілкування в інтернеті та телефоном пропоную так: - Привіт, Марусю! Куди ти поспішаєш? - Привіт, Світлано! Я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті. - Марусю, так не можна робити! - Чого? - Та це ж зовсім незнайома людина. Ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. Можливо, це заманив тебе у пастку злочинець. - Ой, як страшно! Я навіть не додумалась. Тоді я нікуди не піду. - Правильно. Ти хоч свою домашню адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані? - Ні, слава богу. Ми розмовляли телефоном. Тому я й повірила. - Треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. Нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. В режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців. тобі, подружко. Може пройдемося? - Підемо!
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.