Колись-то на Заході України жив сумний лісовик Дехто. Він володів усіма мовами, які тільки були, і знав усі таємниці світу. А ще мав грубезну книжку із залізними застібками на палітурках. Книжка лежала у нього в покоях, прикута до ніжки стола, а стіл був міцно прибитий до підлоги. Перш ніж читати книжку, Дехто одмикав її залізним ключем, якого завжди носив із собою.
От якось лісовиків друг - веселий хлопчик Хтось, якому було заборонено навіть підходити до книжки, влучив мить та й прокрався в покої, коли Дехто пішов із дому. Бачить хлопчик: у кутку стоїть дзеркало, та не просте — в ньому видно геть усе, що робиться на світі. Була тут і чарівна мушля. Прикладеш до неї вухо — і чуєш, що тільки заманеться.
Та даремне учень вдивлявся в дзеркало — у ньому лиш хмари табунами пливли і дим клубочився. Даремне прислухався й до мушлі — в ній тільки шуміло щось та хлюпало, ніби морські хвилі.
Глянув Хтось на стіл — о радість! Лежить лісовика книжка незамкнена. Розгорнув її хлопчик і, водячи пальцем, прочитав уголос один рядок. І щойно він це зробив, як перед ним з'явилася веселий і усміхнений ангел. Це була радість лісовика, яку він ще давним-давно заховав і став сумним.
Недалеко Хтось почув стук і зрозумів, що це повертається Дехто додому. Злякався. Хотів заховати Радість, але не встиг.
Коли лісовик побачив це, то сказав :"Навіщо? Тепер ми всі потрапимо у світ чарівності"
Так і сталося. Вони назавжди поринули в світ повний любові і доброти. Ось і казочці кінець, а хто слухав - молодець.
Часто можно почути, що собака - це друг людини. Я теж так вважаю, тому що собака, на відміну від людини, ніколи не зрадить свого господаря. Зустрічається багато випадків, коли собаки ставали справжніми рятівниками, знаходячі вибухонебезпечні речовини, витягуючи дитину із вогню. Без собак поводирів не смислять свого життя багато сліпих юдей. Я теж люблю цих тваринок, тому що з ними завжди весело гуляти і навчати їх різним командам. Не так давно і у моєму домі з"явився маленькій друг. Коли мені сумно він підходить до мене і сумує разом зі мною, а коли весело - я бачу щасливі вогники в його очах. Ось чому, я вважаю, що собаки гідні зватися кращими друзями людиниⒶ.
Лікар сказав мені, що про здоров*я людини треба піклуватися в першу чергу.
Старий дідусь поцікавився у дівчинки, чи ще далеко до міста.