Рослини, тварини, земля — все це навколишній світ природи. І людина від неї невід’ємна. Рослини виконують роль легенів, тобто допомагають планеті дихати. Тварини ніколи без потреби не з’їдять травичку, гілочки, інших тварин, тобто не будуть робити шкоду природі.Людина займає верхню ланку у природі, тому вона зобов’язана берегти навколишній світ. З розвитком прогресу, розширенням міст стає все складніше це робити.Вже зараз треба насаджувати якомога більше зелених дерев, очищати великі й маленькі річки, підгодовувати диких тварин, не забруднювати повітря.Не останню роль у цьому відіграють ботанічні сади, заповідники.Щоб зберегти нашу планету для нащадків, кожний мешканець нашої планети повинен берегти природу.
Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.
У світі є багато народів, які мають свої традиції, культуру, звичаї, мову. всі вони різні, але водночас схожі...
Українська мова - це перлина нашої нації, яка пройшла довгий тернистий шлях до сьогодення. Вона боролася, а з нею боролися й люди. Її принижували, пригноблювали, не визнали. Лише тоді, коли зрозуміли якою силою водіє наша мова, почали утискати. Люди, чуючи ріднесеньке українське слово, вставали та йшли до боротьби, у них відкривалося друге дихання. Скільки крові пролито, скільки людей вбито, але ми її вибороли.
Її називають солов'їною. На мою думку, не лише тому, що вона милозвучна, а ще й через те, що українська мова, неначе те солов'ятко, гордо й, що головне, вільно летить у синьому небі.
Цей скарб передається з покоління в покоління і не має ціни. Але, з кожним роком, вона перетворюється із пташиної у сленгову мову. Жаргони, діалектизми, суржик вже переповнюють її. То невже наші славні предки боролися задля цього? Я думаю, що ні. Тому наш обов'язок перед мовою шанувати її, берегти, любити. У своїй розмові використовувати менше цього сленгу. Вивчати і вдосконалювати українську мову. Якщо не ми, то хто?
У народі говорять: "Якщо хочеш знищити народ, убий його мову". І це, справді, так. Отже, ми йдемо до загибелі?
Любіть свою мову, плекайте її, робіть все для того, щоб вона процвітала, адже вона рідна, вона наша.
Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила.
Часто всі задумуються про те, що насправді таке мова, для чого вона потрібна? Та яку роль відіграє в житті кожного громадянина нашої України. Адже мова – це не тільки пустий звук, і не краплина в безмежному просторі океану, а безмежний простір, який оточує кожного жителя цього простору, саме мова дає надію коли стає холодно і ви в темному лісі.
Звісно, ми не можемо судити про те, що мова для всіх така важлива, унікальна. Не всі приймають її, люди з одного боку нічого не втрачають, коли спілкуються на зовсім іншій, чужій мові, але з іншого боку вони втратять лише одне, найголовніше – духовну та моральну цінність нашого народу.
Нерідко, ми з вами бачимо те, що наша, українська мова та інші, сусідні створюють велику сварку із-за мовних політичних спекуляцій, ми вважаємо, що це не припустимо, адже політики самі повинні розібратися в своїх справах, в своїх питаннях. Мова не повинна служити для створення різних, політичних та соціальних конфліктів.
Розв’язати задач, що для мене рідна мова — дуже важко, адже всі можуть сказати: що рідна мова, це та, на якій ми думаємо, спілкуємось, це мова батьків, але не кожен є тим самим патріотом, який ніколи не зрадить своїй рідній мові.
Для мене – українська мова, дуже важлива. Адже саме її я вивчав с самого народження і до сих пір. Рідною для мене мовою, є українська, хоча іноді я розмовляю и спілкуюся на іншій мові, тільки тому що так вимагають обставини. Я вважаю, що не важливо – чи ти українець чи ти росіянин, ти повинен розмовляти на своїй, рідній мові – адже мова, це духовне багатство всього народу.
