протягом життя кожна людина хоче бути схожою на когось, орієнтуватися на той чи на той вчинок. хтось хоче бути схожим на тата, хтось на маму, а коли люди дорослішають, то обирають орієнтиром видатних людей, які досягнули в житті неабияких успіхів. на мою думку, люди роблять цей вибір тому, що орієнтуються на найкращі моральні цінності. по-перше, вони прикрашають людину, тому вона має безліч хороших друзів та знайомих, які цінують її за ці моральні якості. по-друге, завдяки їм ми здобуваємо повагу й шану інших. розмірковуючи над цим, я пригадала головну героїню однойменного твору ліни костенко ,,маруся чурай" - марусю. весела, привітна дівчина, її пісні співала вся полтава. але з нею трапилась біда. ось вона стоїть у суддівській залі, чекаючи вироку. та хіба ж вона оступилася б, коли б не її зрадливий коханий? хіба її моральні якості зникли? звичайно, ні. доказами цього є те, що пише ліна костенко в таких своїх рядках: ,,що ж це виходить? зрадити в житті державу – злочин, а людину - можна? " закони моралі повинні бути найвищими законами людства, за ними людина й повинна відповідати перед собою та богом, тому що перед суддею може стати і той, хто є морально та духовно чистою людиною. проводячи історичні паралелі, я згадала1932-1933 роки, коли в україні був голодомор. деякі люди, перебуваючи в стані страшного голоду, забули про всі закони моралі, щоб не вмерти, їли собак, котів і навіть людей. саме так, адже таке страшне явище, як каніізм було виявлене в ті часи. звичайно, умови тодішнього життя виправдовують їхні вчинки. перед людьми поставав вибір: забути про закони моралі – і вижити чи дотримуватись правильних орієнтирів – і померти. це був нелегкий вибір, і багато людей, які все життя орієнтувалися на закони моралі, мусили відступитися від них. узагальнюючи, наголошу: хто все своє життя йде, орієнтуючись на закони моралі, той ніколи не залишиться сам і матиме щирих друзів, люблячих батьків та міцну родину.
Історія українського народу дуже давня і розповідає про основу рису українців – любов до свободи та волі. Вона знайшла своє відображення не тільки в історичних документах, а й у піснях та художніх творах.
Українці – це дуже старий та відомий народ, їх предками були відомі трипільці, які залишили свій незабутній відбиток в українській культурі та розвитку. Потім прийшли часи Київської Русі, тоді на Україні з’явилися князі та, звичний для того часу, державний устрій. Далі настала ера козацтва, про неї слід говорити окремо, адже саме в цей період всі інші народи побачили волелюбність трипільських потомків.
Навіть Тарас Шевченко у своїй поемі «Гайдамаки» зміг відтворити весь героїзм козаків та їх ідей. Він описав багато тогочасних відомих людей, ватажків куренів та інших. Зокрема, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Байду Вишневецького.
Опісля почався сумний період буття українського народу. Всі його особливості дуже чітко описані в історичному романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Далі почалися гнітючі часи під управлінням Російської імперії, проте другого дихання українській культурі надала революції 1905-го та 1917-го років.
Особливу роль у переданні історії, з покоління в покоління, послужила українська народна пісня. У них відображено і кохання, і соціально-побутове життя, і військова звитяга. Особливо багато пісень історичного змісту було написано за часів козацтва. Тоді були автори-виконавці, кобзарі та бандуристи, які мандрували світом та оспівували подвиги відомих українських військових ватажків.
В одному з творів, описуючому часи України під гнітом фашистської Німеччини, німецьким офіцером була сказана фраза: «Українці сильні, бо вони знають свою історію, вони знають своїх героїв і тому ніколи не підкоряться. Єдиний б отримати над ними перемогу – це вбити їхню національну свідомість». Тому, має бути зрозумілим, що знання історії нації є дуже важливою зброєю, якою повинен володіти кожен українець.
Букви: д, я, д, ь, к, о. Звуки:
[д`] - приголосний, дзвінкий, м'який.
[а] - голосний, нелабіал., наголош.
[д`] - приголосний, дзвінкий, м'який.
[к] приголосний, глухий, твердий,[о] голосний, лаб., наголош.
дзвін [дз в'ін] 5 букв, 4 зв., 1 склад (дз - це африката, над нею малюємо дужечку, це один звук). Схема до слова дзвін: - = 0 -
Букви: д, з, в, і, н. Звуки:
[дз] приголосний, дзвінкий, твердий, африката,
[в'] приголосний, сонорний, м'який,
[і] - голосний, нелабіал., наголош.
[н] приголосний, сонорний, твердий,