Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Коли я міркую про любов до своєї країни, особливо ж коли я чую висловлювання інших, я так само гублюся. Що таке Україна для мене? Найперше, мабуть, це люди, причому не якісь далекі, а близькі, навіть найближчі. Я вірю, що гостинність, оптимізм і почуття гумору — риси не тільки індивідуальні, а й притаманні національній вдачі, спільному для всіх нас характеру.
Україна для мене — це не тільки міфічні розмови про славетну історію чи про національні символи, це переживання й доторк до цих символів та історії. Одного разу старший брат повіз мене вихідними днями на Хортицю — я побачив те місце, про яке стільки складено легенд та дум, відвідав музей козацтва. Чи багато людей знайшло вільні три дні, аби відвідати Хортицю? Для мене в цьому й полягає патріотизм: коли цікавість щира, а не тільки на словах. Я був вражений і захоплений цією подорожжю і часто переглядаю фотографії. Я мав змогу не тільки доторкнутися до історії, про яку говорять, а й відчути її. Історія козацтва і раніше цікавила мене, як кожного хлопчика, що захоплюється лицарями, але тепер я відчуваю й уявляю все по-іншому.
Україна для мене — це не тільки вся безмежна територія нашої держави, а й, насамперед, моє рідне місто і місця, де я виріс. Я впевнений, що висловити любов до своєї землі можна не тільки урочистою промовою чи текстом, а й повсякденними справами, дбайливим ставленням. Якби кожен, хто хоч раз говорив про «гаї та лани», посадив хоча б одне деревце, наша країна стала б набагато красивішою!
Можливо, люди звикли до іншого й очікують якихось інших слів, але любов до Батьківщини для мене — це перш за все ввічливість і турбота про близьких, повага до друзів та оточуючих, дбайливе ставлення до природи та навколишнього світу, щире зацікавлення історією та мистецтвом, нехай навіть не все вдасться побачити та прочитати... І тільки потім, тільки потім слова й узагальнення. Варто пам'ятати, що усе велике починається з малих справ, а любов до країни, так само, як любов до людини, взагалі словами не висловиш.