В моральному і фізичному розвитку людини величезну роль відіграє приклад батька. Мені в цьому сенсі пощастило. Адже мій тато - чудова людина: розумний, добрий, турботливий. А ще у нього золоті руки - що завгодно може змайструвати.
Мій тато ніколи не сидить без діла, робота в його руках так і горить. Він сам зробив мені письмовий стіл, зручний і красивий, за яким я тепер роблю домашні завдання. Взяв старі дошки, збив їх, покрив фарбою і лаком, ще й різьбленням прикрасив.
Вийшло просто чудово! Такого і в магазині не знайдеш. А разом ми змайстрували книжкові полиці.
Якщо в будинку щось поламалося - можна не турбуватися: батько все полагодить. Засукавши рукави сорочки, оголивши свої сильні м'язисті руки, і береться за роботу.
А ще він у нас чудово готує. І може зварити борщ, і вареники зробити. А такої смачної юшки, яку готує тато, не виходить навіть у мами. Батько говорить, що справжній чоловік повинен вміти все. Тому він і мене привчає до праці. Візьметься варити юшку - мене обов'язково посадить картоплю чистити.
Тато - справжній кухар. Ніж у його руці рухається швидко-швидко, овочі лягають дрібними шматочками. Дивлюся я іноді на татові руки і дивуюся: у нього сильні пальці, а долоні грубі й шорсткі, але скільки всього прекрасного і корисного можуть зробити ці руки. Буває, правда, і навпаки. Коли ми з сестрою в чомусь завинили, батько може шльопнути нас злегка. Але ми не ображаємося, тому що знаємо - це справедливо.
У мого батька справді золоті руки. Напевно, тому, що у нього золоте серце.
Твір-опис природи в художньому стилі На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…
Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.
Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.
Н.В. книжка книжки брат брати море моря Р.В. книжки книжок брата братів моря морей Д.В. книжці книжкам брату братам морю морям З.В. книжку книжки брата братів море моря О.В. книжкою книжками братом братами морем морями М.В. на книжці на книжках на браті на братах в морі в морях К.В. книжко книжки брате брати море моря
Мій тато ніколи не сидить без діла, робота в його руках так і горить. Він сам зробив мені письмовий стіл, зручний і красивий, за яким я тепер роблю домашні завдання. Взяв старі дошки, збив їх, покрив фарбою і лаком, ще й різьбленням прикрасив.
Вийшло просто чудово! Такого і в магазині не знайдеш. А разом ми змайстрували книжкові полиці.
Якщо в будинку щось поламалося - можна не турбуватися: батько все полагодить. Засукавши рукави сорочки, оголивши свої сильні м'язисті руки, і береться за роботу.
А ще він у нас чудово готує. І може зварити борщ, і вареники зробити. А такої смачної юшки, яку готує тато, не виходить навіть у мами. Батько говорить, що справжній чоловік повинен вміти все. Тому він і мене привчає до праці. Візьметься варити юшку - мене обов'язково посадить картоплю чистити.
Тато - справжній кухар. Ніж у його руці рухається швидко-швидко, овочі лягають дрібними шматочками. Дивлюся я іноді на татові руки і дивуюся: у нього сильні пальці, а долоні грубі й шорсткі, але скільки всього прекрасного і корисного можуть зробити ці руки. Буває, правда, і навпаки. Коли ми з сестрою в чомусь завинили, батько може шльопнути нас злегка. Але ми не ображаємося, тому що знаємо - це справедливо.
У мого батька справді золоті руки. Напевно, тому, що у нього золоте серце.