Світовий простір, який оточує Землю, називають грецьким словом космос. У пов¬сякденному житті під цим поняттям ро¬зуміють простір поза межами земної ат¬мосфери. Космос з давніх-давен привертав до себе увагу людей, які спочатку пра¬гнули лише злетіти в повітря, щоб огля¬нути Землю з висоти пташиного польоту. Коли ж люди навчилися літати і ця мрія збулася, постала проблема польоту за межі атмосфери, в космос. Він приваблював це тільки своєю загадковістю, а й нови¬ми можливостями для діяльності людини. В умовах космічного вакууму можна за¬безпечити тривалий час руху космічного апарата без витрати палива. Першим, хто оцінив можливості реак¬тивних двигунів для польотів у космос, був російський учений К. Е. Ціолковський, який у 1903 р. описав свої міркування що¬до цього і зробив відповідні розрахунки у праці “Дослідження космічних просторів реактивними приладами”. Дещо пізніше до такої самої думки само¬стійно дійшов і наш співвітчизник, уродже¬нець України Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей), який розробив свою теорію еконо¬мічного космічного польоту і принципові схеми необхідних для цього космічних апа¬ратів, стійких і керованих у польоті. Праці К. Е. Ціолковського і Ю. В. Кондратюка започаткували великі космічні програми в США, СРСР та інших країнах світу. Великий внесок у розробку косміч¬них апаратів зробили вчені С. П. Корольов, М. К. Янгель, В.Браун та інші. Завдяки їх¬ній натхненній праці 4 жовтня 1957 р. у СРСР було запущено перший штучний су¬путник Землі. 12 квітня 1961 р. радянський громадянин Юрій Гагарін став першим в історії людства пілотом косміч¬ного корабля “Восток”. Одним із визначних досягнень косміч¬ної програми США став політ космічного корабля “Аполлон”, який дав можливість астронавту Нілу Армстронгу в 1969 р. здій¬снити першу прогулянку по поверхні Мі¬сяця. У 1997 р. здійснив подорож у космос і громадянин незалежної України Леонід Каденюк, який провів серію наукових експе¬риментів на кocмiчнoму кopaблі “Шаттл”. Розвиток і вдосконалення ракетної тех¬ніки визначили й основні напрями осво¬єння космосу: 1. Запуски штучних супутників Землі на геостаціонарних орбітах. У наш час у навколоземному просторі літають сотні штучних супутників, які є складними апаратами, що виконують різ¬номанітні функції: ретранслюють телевізій¬ні програми, охоплюючи значні за розмі¬рами райони Землі; забезпечують всесвіт¬ній телефонний і комп'ютерний зв'язок (мал. 4.15); використовуються як маяки для морських і повітряних суден, точно ви¬значаючи їхні координати; здійснюють нау¬кові програми дослідження Землі; викори¬стовуються у системі національної безпеки великих держав. Навіть є супутники для підтримання аматорського радіозв'язку. 2. Створення пілотованих космічних стан¬цій. Жоден технічний апарат чи прилад у багатьох випадках не може повністю за¬мінити людину. Лише людина з її аналі¬тичним мисленням може правильно оці¬нити результати досліджень. Для вивчення космосу були створені орбітальні космічні станції; на таких станціях забезпечені умо¬ви, необхідні для життя людини та її активної дослідницької діяльності, звичайних. За останні 30 років на навколоземній орбіті працювали три таких станції: “Салют”, “Скайлеб”, “Мир”. Для доставки космонавтів на ці станції використовувалися космічні кораблі одно- та багаторазового використання. 3. Дослідження далекого космосу і пла¬нет Сонячної системи. Космічні апарати побували на Місяці, Венері, Марсі, долетіли навіть до далеких Юпітера і Сатурна і передали на Землю відомості про природу цих планет. Значні досягнення у дослідженні Міся¬ця одержані завдяки пілотованим польо¬там за космічною програмою США “Аполлон”, під час яких астронавти неоднора¬зово виконували дослідження на місячній поверхні
Відповідність між односкладними реченнями та їх видами: 1) Односкладне неозначено-особове. - Г. У горах оголосили надзвичайний стан. 2) Односкладне означено-особове. - Б. Любіть Україну всім серцем своїм. 3) Односкладне узагальнено-особове. - В. Голу вівцю не стрижуть. 4) Односкладне називне. - А. Сині гори. Долина.
40. Відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядних обставинних: 1) Обставинне мети. - Б. Щоб добре жити, треба працю любити (Нар. творчість). 2) Обставинне дії. - В. Як дбаєш, так і маєш (Нар. творчість). 3) Обставинне місця. - А. Де кров текла козацькая, трава зеленіє (Т. Шевченко). 4) Обставинне допустове. - Г. В пустелі стояла спека, дарма що був тільки квітень (Ю. Яновський).
41. Відповідність між реченнями й назвами відокремлених членів, якими ускладнено ці речення: 1) Відокремлене означення. - В. Сповнений любові, я іду по вулиці вузькій (В. Сосюра). 2) Відокремлена прикладка. - Г. Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна. 3) Відокремлена обставина. - Б. Усяка пташечка, радіючи, співала (Б. Грінченко). 4) Відокремлений додаток. - А. Старий ніякої роботи не признає, окрім пасіки (О.Гончар).
*Уточнювальна відокремлена обставина: Д. Тут, в полонині, небо накриває безлюдні простори (М. Коцюбинський).
42. Відповідність між фразеологізмами та їх правильними тлумаченнями: 1) Душі не чути. - А. Самовіддано любити. 2) Підсунути свиню. - В. Зробити неприємність. 3) Бігати як курка з яйцем. - Б. Приділяти незаслужену увагу. 4) Укрутити хвоста. - А. Приборкати, домогтися послуху.
Не гони коня кнутом, а гони вівсом не вір словам , а вір ділам семеро одного не ждуть хто питає, той не блудить не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке? чули дзвін та не узнали, де він не знав, не знав та й забув моя хата скраю, я нічого не знаю якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Першим, хто оцінив можливості реак¬тивних двигунів для польотів у космос, був російський учений К. Е. Ціолковський, який у 1903 р. описав свої міркування що¬до цього і зробив відповідні розрахунки у праці “Дослідження космічних просторів реактивними приладами”.
Дещо пізніше до такої самої думки само¬стійно дійшов і наш співвітчизник, уродже¬нець України Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей), який розробив свою теорію еконо¬мічного космічного польоту і принципові схеми необхідних для цього космічних апа¬ратів, стійких і керованих у польоті.
Праці К. Е. Ціолковського і Ю. В. Кондратюка започаткували великі космічні програми в США, СРСР та інших країнах світу. Великий внесок у розробку косміч¬них апаратів зробили вчені С. П. Корольов, М. К. Янгель, В.Браун та інші. Завдяки їх¬ній натхненній праці 4 жовтня 1957 р. у СРСР було запущено перший штучний су¬путник Землі. 12 квітня 1961 р. радянський громадянин Юрій Гагарін став першим в історії людства пілотом косміч¬ного корабля “Восток”.
Одним із визначних досягнень косміч¬ної програми США став політ космічного корабля “Аполлон”, який дав можливість астронавту Нілу Армстронгу в 1969 р. здій¬снити першу прогулянку по поверхні Мі¬сяця.
У 1997 р. здійснив подорож у космос і громадянин незалежної України Леонід Каденюк, який провів серію наукових експе¬риментів на кocмiчнoму кopaблі “Шаттл”.
Розвиток і вдосконалення ракетної тех¬ніки визначили й основні напрями осво¬єння космосу:
1. Запуски штучних супутників Землі на геостаціонарних орбітах.
У наш час у навколоземному просторі літають сотні штучних супутників, які є складними апаратами, що виконують різ¬номанітні функції: ретранслюють телевізій¬ні програми, охоплюючи значні за розмі¬рами райони Землі; забезпечують всесвіт¬ній телефонний і комп'ютерний зв'язок (мал. 4.15); використовуються як маяки для морських і повітряних суден, точно ви¬значаючи їхні координати; здійснюють нау¬кові програми дослідження Землі; викори¬стовуються у системі національної безпеки великих держав. Навіть є супутники для підтримання аматорського радіозв'язку.
2. Створення пілотованих космічних стан¬цій.
Жоден технічний апарат чи прилад у багатьох випадках не може повністю за¬мінити людину. Лише людина з її аналі¬тичним мисленням може правильно оці¬нити результати досліджень. Для вивчення космосу були створені орбітальні космічні станції; на таких станціях забезпечені умо¬ви, необхідні для життя людини та її активної дослідницької діяльності, звичайних. За останні 30 років на навколоземній орбіті працювали три таких станції: “Салют”, “Скайлеб”, “Мир”. Для доставки космонавтів на ці станції використовувалися космічні кораблі одно- та багаторазового використання.
3. Дослідження далекого космосу і пла¬нет Сонячної системи.
Космічні апарати побували на Місяці, Венері, Марсі, долетіли навіть до далеких Юпітера і Сатурна і передали на Землю відомості про природу цих планет.
Значні досягнення у дослідженні Міся¬ця одержані завдяки пілотованим польо¬там за космічною програмою США “Аполлон”, під час яких астронавти неоднора¬зово виконували дослідження на місячній поверхні