Настало літо. Я приїхала до бабусі в гості і вирішила піти до ранкового Дніпра. Водичка ще не встигла нагрітись. Я скинула свої босоніжки і пішла берегом. Раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. Я захотіла з ними познайомитись. - Привіт! - сказала я посміхаючись. На моє щастя хлопці виявились привітні. - Привіт! -сказали хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру "Пригоди" ? - Залюбки! Ми мішли до лісу. На землі лежала розбита склянка. Один з хлопчиків необачно став на неї ногою. Рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку до На наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. Йому робили складну операцію. - Одужуй! - сказали ми і пішли. - Дякую! - радісно сказав хлопчик. Я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.
Привіт вова! пишу тобі листа бо дуже сумую. сьогодні я з батьками побувал в музеї , и в мене дуже багато вражень тому хочу тобі розповісти про них . перший зал був присвячений періуду коли ще існували динозаври це неймовірно кістки динозаврів все це я побачив вперше , також там були інши нахідки було дуже цікаво а самий останній зал був присящений другої мирової війни . була одежа яку носили в ті часи меблі , також радіо таких я ще не бачив . звісно мені і думаю коли ти до мене завітаеш у гості ми разон підемо туди ще раз до зустрічі максим
Свято, яке мені найбільше подобається Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. Я захотіла з ними познайомитись.
- Привіт! - сказала я посміхаючись.
На моє щастя хлопці виявились привітні.
- Привіт! -сказали хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру "Пригоди" ?
- Залюбки!
Ми мішли до лісу. На землі лежала розбита склянка. Один з хлопчиків необачно став на неї ногою. Рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку до На наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. Йому робили складну операцію.
- Одужуй! - сказали ми і пішли.
- Дякую! - радісно сказав хлопчик.
Я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.