объяснение:
захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».
ответ:
объяснение:
помиотрите на сайте много нак эту тему
1 варіант
друг-це справжній скарб. справжнім другом я вважаю ту людину, яка не зраждує свого друга. справжній друг завжди рад прийти тобі на . деякі люди говорять,що дружба не головне у житті,але я точно знаю,що друзі повинні бути в кожної людини.але ні одна людина не знає що означає дружба,як її розуміти,навіть найрозумніші вчені не можуть це сказати.бо дружба вона виникає сама по собі,і ми навіть нездогадуємось про це. отже ми повині любити іберегти своїх друзів
2 варіант
подробнее - на -
у мене не друг, а справжній скарб. з петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. він любить роботу, і його робота любить. все він уміє, у нього золоті руки. уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. в старому гаражі він влаштував справжню майстерню. чого тільки там немає! спочатку ремонтував свої та мої і речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім'ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною . він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. з під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.
подробнее - на -
У нашій школі дуже цікаво. Школа велика, багатолюдна. Скільки в ній кабінетів: російської мови, математики, іноземних мов, історії, географії. Перейшовши з початкових класів у середні, ми з подивом і цікавістю відкривали нові класні аудиторії та нові предмети, з цікавістю розглядаючи все невідоме.
Але один кабінет особливо приваблював до себе нашу увагу і зовсім не був схожий на ті, що ми бачили в школі раніше. Побачивши в розкладі «трудове навчання», ми вирушили до дверей, на яких висіла табличка «Шкільна майстерня». Через двері цього кабінету завжди лунали дивні звуки: то якесь мірне дзижчання, то постукування.
Це була дуже велика кімната з величезними вікнами. Спочатку ми подумали, що помилилися дверима. Здавалося, що ми увійшли не в шкільний кабінет, а в заводський цех. Всі приміщення заставлено верстатами, а вздовж стін - дерев'яні столи з незнайомими інструментами. Хоча ні, молоток та плоскогубці, звичайно, нам відомі, лещата, цвяхи і шурупи - теж. А ось деякі інструменти ми побачили вперше. І цікаво, що можна робити на цих верстатах? Дошка теж є, але не дуже велика. А в кутку майстерні - листи дерева, заліза, фанери, металеві куточки. Тепер стає зрозумілим, що ж будуть представляти наші уроки трудового навчання.
І ось пройшла перша чверть. Всі вже стало звичним: Урок починається з пояснення прийомів роботи з новими матеріалами, потім - повторення техніки безпеки, і тільки потім практична частина. Ми випилюємо лобзиком з дерева, випалюємо малюнки спеціальним апаратом, ремонтуємо шкільні парти та стільці і навіть самі сколочує табуретки, а на токарному верстаті вчимося виточувати різні за формою металеві Деталі.
Навколо нас у майстерні тирсу і стружки, приємно пахне дерево, від розпеченого металу піднімається легкий димок - кипить робота. Непросто вирізати ажурний дерев'яний візерунок, щільно прикрутити гайку, виточити деталь потрібної форми, підготувати рамку для стенду. Зате як приємно, коли справа йде на лад.
Нас ще чекає шкільна автомайстерня. У нашій школі старшокласники самі зібрали карт, і ми будемо вивчати його внутрішній устрій, як його лагодити, якщо потрібно, і - найголовніше - як його водити! Наш викладач все це знає і вміє. Виявляється, в майстерні є своя бібліотека: «1000 рад майстрові», «Деревообробні і столярні роботи», «Вчися будувати сам», «Як стати хазяїном у домі», добірка журналів «Зроби сам» і ще багато корисних книг і довідників.
Я думаю, що уроки в нашій шкільній майстерні нам необхідні. Адже кожен чоловік повинен вміти полагодити кран, вбити цвях (як каже моя бабуся). Звичайно, зараз багато різної технічної апаратури, і в кожній області є свої фахівці, але уміння поводитися з найпростішими інструментами і виконувати необхідні роботи по будинку нікому не завадить.