Всі ми люди та неважливо з якої країни. Ми створені бути на землі та допомагати другим. Та нація та країна може бути різною та всерівно ми маємо поважати один одного та любити їх. Це слово любити ми вже чуємо не раз наприклад у своїй сімї ми любимо тата, маму, братика, сестричку,та бабусь дідусь та і так далі. А чому? Ви не запитували себе? Та причим може бути повно твої батьки подарували тобі життя твої бабусі та дідусі подарували життя твоїм батькам та і т. д. В сімї люблять один одного та ми всі люди та повині любити кожного з нас тому це прислів я для нас "любити людей це-щястя
ЗИМОВИЙ ГРАД.
Мені доводилося гати багато явищ. Та найбільше запам’ятався один зимовий день.
Ранком світило сонце, сніг виблискував камінцями під його рідкісним промінням. Раптом небо почорніло, сірою хмарою нависло над землею. Знявся вітер. Почався град. Його частинки розміром з виноградне гроно швидко летіли додолу. Шибки дзвеніли від їхнього падіння. Маленькими м’ячики підстрибували від тротуару, а потім лягали на землю.
Усе тривало декілька хвилин. Хмара з градом швидко віддалялась. Знову виглянуло на синьому небі поодинокі промінчики сонця.
Руденькі, з блискучою шерстю, з гострими вушками, вони бігають одне за одним, веселою вервечкою кидаються наввипередки, а то падають на землю догори лапками, перевертаються. знову схоплюються.
А то раптом одне лисенятко, здається саме те найхоробріше, яке колись надумало поласувати зловленою рибою, починає бігати за трьома іншими, і вони моторно тікають ,не даються.
І ввижається, що звірята граються в піжмурки і навіть пісенька звідкись причувається
Котилася торба з високого горба, а в тій торбі хліб паляниця, хто буде жмуриться
Невідомо хто співає пісеньку а таки причувається!