ґ) з префіксами: притому, притім, причому, причім, протер зате, затим.
Деякі сполучники можуть мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б.
Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, у міру того як.
У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.
Сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то пишуться через дефіс: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.
Сполучники, що пишуться одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуться двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і на питання не відповідають (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відповідають на питання.
Порівняємо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Що б не робив, роби тільки найкраще (1. Кульська). У першому реченні слово щоб не є членом речення; отже, це сполучник. У другому реченні до слів що б можна поставити питання ш о?, вони замінюються повнозначними словами яку 6роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.
Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь, — гей, не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М. Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О. Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відповідає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання я к а?, виступають означенням, тобто це займенник та з часткою ж, а не сполучник.
Зачин: За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку: — Навчи нас, як вити гніздо. Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина: — Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд. Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок. — І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк. Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо. — Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда. Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть. Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє: — Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже: — Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить. Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.
Етика, етикет - це ті поняття, які є зрозумілими для кожного з нас. Проте не всі ми у своєму житті дотримуємося цих положень. Якщо щодо етики поведінки, культури нашого мовлення сказано вже багато, то щодо етичних норм користування мобільним зв′язком відомо зовсім мало.На сьогодні мобільний зв′язок став неодмінним атрибутом кожної людини. Проте послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, не створюючи незручностей для інших. Дотримуючись певних правил мобільного етикету, ми перш за все засвідчуємо свою вихованість та високу культури спілкування.• Під час заняття вимикайте мобільний телефон або ставте на безвучний режим. Якщо існує потреба у терміновій розмові, ні в якому разі не можна розмовляти на парі, потрібно вийти з аудиторії і за її межами почати свою коротку розмову.• Вимикайте мобільний телефон у тих місцях, де є застереження «Будь ласка, вимкніть Ваш мобільний телефон», наприклад, у літаках чи у медичних закладах.• Перебуваючи в бібліотеці, у театрах, музеях, на виставках, у кінотеатрах переведіть мобільний телефон у режим «без звуку». Якщо необхідно терміново написати текстове повідомлення, вимкніть сигнали клавіатури.• Оберіть такі рінгтони, які будуть приємні Вам, і в той же час не турбуватимуть оточуючих. Уникайте встановлення таких рінгтонів на свій мобільний телефон, які можуть образити чи збентежити оточуючих (нецензурні вислови, грубі вирази та неприємні звуки).• Тестування власного телефону на рівень гучності рінгтонів краще здійснювати вдома, а не в громадських місцях.• Установіть мінімальну гучність сигналу мобільного телефону, коли Ви відпочиваєте разом з іншими людьми, наприклад, у ресторані чи кафе.• Сідаючи за кермо, вимкніть гучність телефону і не відволікайтеся на дзвінки та телефонні розмови — це робить поїздку безпечнішою.• У громадських місцях: магазинах, транспорті тощо намагайтеся розмовляти по мобільному телефону максимально тихо та коротко, щоб не заважати оточуючим своїми розмовами.• Фотографуючи або знімаючи відео на свій мобільний, поважайте приватне життя інших людей. Запитайте дозволу, перш ніж когось фотографувати або знімати.• Більшість сучасних моделей телефонів можуть фіксувати номера, з яких був зроблений виклик, і повідомляти своїх власників про пропущені дзвінки. Якщо Вам не відповіли негайно, не треба повторювати виклик — наберіться терпіння й чекайте, коли Ваш абонент зможе передзвонити Вам.• Не слід викладати мобільний телефон на стіл під час ділової зустрічі, щоб не демонструвати зневагу до співбесідника, ніби розмова з партнером є менш цікавою і значимою, ніж розмова, що очікується по телефону. Навіть під час перерви в діловій бесіді, для розмови по телефону краще вийти в іншу кімнату.• Необхідно намагатися компенсувати чи згладжувати ті незручності, які може спричинити навколишнім власник мобільного телефону. Той, хто розмовляє по телефону на ходу, іноді не вітається зі знайомими, не поступається на дорозі, а іноді це може мати і трагічні випадки. Тож у такій ситуації краще зупинитися, закінчити розмову по телефону і після цього продовжувати йти.Отож, загальним правилом користування мобільним телефоном - не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч. Тож будьте вихованими та дотримуйтесь етичних правил користуванння мобільним телефоном.
а) із часткою же (ж): адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, таже, також,, теж, тож;
б) із часткою би (б): аби, мовби, немовби, ніби, начеб, ненаякби, гейби;
в) із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;
г) із часткою що: абощо, тощо, якщо;
ґ) з префіксами: притому, притім, причому, причім, протер зате, затим.
Деякі сполучники можуть мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б.
Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, з тих пір як, у міру того як.
У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.
Сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то пишуться через дефіс: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.
Сполучники, що пишуться одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуться двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і на питання не відповідають (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відповідають на питання.
Порівняємо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Що б не робив, роби тільки найкраще (1. Кульська). У першому реченні слово щоб не є членом речення; отже, це сполучник. У другому реченні до слів що б можна поставити питання ш о?, вони замінюються повнозначними словами яку 6роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.
Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь, — гей, не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М. Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О. Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відповідає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання я к а?, виступають означенням, тобто це займенник та з часткою ж, а не сполучник.