А)4,1,3,5,2
Объяснение:
Україна унікальний мальовничий край, тому визначати її найкращі місця – це складна задача.Матінка-природа подарувала нам величні Карпати, озера Світязь і Синевир, Дністровський каньйон, Олешківські піски, Дніпрові пороги, таємниче Полісся й тисячі інших див.Час організувати подорож до природи, щоб доторкнутися серцем до найчарівніших куточків нашої землі.Повірте, їх так багато, що не вистачить кількох життів, щоб побувати скрізь!Після захопливої мандрівки ви точно скажете, що збирали краплини щастя на стежках долі.
— Хлопче, може, я тобі чимось до
Ми разом намагалися привести до ладу мої ковзани і просто розмовляли. Якось між іншим він запитав, на якій вулиці я живу. Я відповів, що на вулиці імені Ахсарова, героя Вітчизняної війни. Далі Микола Миколайович (так звали дідуся) розповів мені таке:
— Я служив у його полку. Знаєш, хлопче, таких людей, як Енвер Бімолатович Ахсаров, слід нагороджувати не тільки найвищими нагородами країни, а всіма всесвітніми і не тільки за героїзм, а насамперед за високу людяність. Він був незвичайною людиною, бо де б не перебував його полк, він спершу розмістить поранених і хворих бійців, а тільки потім знайде якийсь закуток для свого штабу. Увечері перед очікуваним боєм обійде всіх, словом підтримає, смуток розвіє, поговорить душевно. Його називали «батя», а такого не кожен командир заслуговував, — це був вияв найбільшої пошани. І загинув він тому, щоб був людяним і піклувався про бійців. Він хотів до молоденькому солдатикові підтягти ящик із боєприпасами, оступився, відійшов на півкроку від визначеної саперами стежки й натрапив на міну. ...Несли його бійці на руках через усе місто й не приховували сліз.
Наступного ранку, поспішаючи до школи, я підійшов до меморіальної дошки з портретом героя Ахсарова, що встановлена неподалік школи, і поклав квіти.