У житті кожної людини є місце служінню людському обов’язку. Воно починається там, де твоя праця, твої обов’язки стають справою і щастям твого життя, де люди не вимірюють свої зусилля однією лише сумою заробітку, а де людина чітко усвідомлює значення своєї роботи, наскільки б величною чи скромною вона не була, і розглядає її з точки зору спільних інтересів.
Така людина знає радість безсонних ночей, радість причетності до зусиль своїх односельчан, народу, причетності до Вітчизни.
- У нас, хліборобів. – згадує Дмитро Петрович Назарійчук, - ніколи не буває легкої долі. І ніколи не буде, тому що доводиться за все боротись – за переконання, за щастя близьких, за мирний труд і спокій, за те, щоб усміхалися дівчата і гралися діти.
Дмитра Петровича в селі добре знають і його ровесники, і люди старшого віку, і молодь. Знають його, як одного з кращих механізаторів і комбайнерів не тільки в межах села, а в районі й області.
Знають його і як чудову людину, скромну, ввічливу, людяну; бездоганного батька і чоловіка.
Його хата – як писанка. Весела вона і весело в ній. Кожна річ в ній підкреслює не тільки охайність і дбайливість господарів, а й велику любов їх до краси. Змалечку привчали до праці і дітей своїх, а тому й духовне життя їх багате.
Діти їхні – Галя і Люба – вчителі, але поле – це невід’ємна частка їхнього життя. Воно завжди викликає в них радість. Мені пригадалися слова, де в одній із газет дочка Люба розповідала про свого батька:
Рухи батька розмірені, неквапні, слова скупі. А в сірих очах вгадується швидка думка, багатий внутрішній світ, добра і, разом з тим, вольова натура. Досвід у нього, як комбайнера, чималий: ще сімнадцятирічним юнаком сів за комбайн.
А сам Дмитро Петрович повідає: “Щоб постійно мати прибутки, треба вміти раненько вставати. Якщо я вдосвіта перегляну техніку, як слід підготую агрегати, заздалегідь огляну площу, спланую режим роботи, то діло йде, аж душа радіє”.
А чи є в нього труднощі? До них він звик ще змалку, відтоді, як в 1949 році знайшли коло залізничного полотна вбитого Петра Романовича Назарійчука, його батька. Але на те й труднощі, щоб їх переборювати. Згадує свій перший сезон на комбайні. Важко доводилося. Та був у нього добрий наставник – Дмитро Григорович Бурак, який вмів дати добру пораду чи підтримати у важкі хвилини, а то й підбадьорити. То до того пташиного співу тихим росяним світанком змушував прислухатися, то показував міцною рукою на золоті хвилі пшениці, то давав у руки штурвал. Не раз говорив: “Ти уяви, скільки праці вкладено у цей хліб. А скільки людей чекає на нього! І
його доля – у твоїх руках. Ти розумієш, в якому ти становищі? Хіба можна спати, хіба можуть боліти руки, коли треба збирати хліб?”
І він почував себе на полі отаманом орачів і сіячів – усіх хліборобів. І здавалося йому, що вся сила їхня переходила до нього, здавалося, що сама земля додавала йому моці. Не забуде він сліз радості на материнському обличчі, коли завіз до вдовиної хати перші центнери зерна – свій заробіток у колгоспі.
Високе почуття відповідальності властиве Дмитру Петровичу впродовж довгих десятків років. Його потреби – це частинка великого громадського “треба”. Інакше жити він не вміє.
Свій досвід він передає молодим. І має в цьому далекоглядний розрахунок: щоб множилась хліборобська сім’я, щоб бути чистим перед совістю. А ще вчить їх розуміти землю, високу місію хлібороба, розкриває молоді серця для сприйняття і високого розуміння краси праці. І завжди до якщо треба. Бо душа в нього щира, бо серце в нього людське, бо він – людина праці!
може бути- присудок. мене-дадаток, не буде-присудок. перебутній-означення. час- додаток. я-підмет, перебув-присудок. будуть-присудок, світанкові-означення, губи-підмет, цілувати-присудок, зкмлю-додаток, молоду-означення.
може(дієслово), бути(дієслово), що(частка), мене(займенник), не(частка), буде(дієслово), перебутній(прикметник), час(іменник), я(займенник), перебув(дієслово), але(сполучник), будуть(дієслово), світанкові(прикметник), губи(іменник), цілувати(дієслово), землю(іменник), молоду(прикметник).
речення складне, двоскладне, поширене, розповідне, повне неокличне, неускладнене
Плюсы
+ Возможность обучаться в любое время
Студент, обучающийся дистанционно, может самостоятельно решать, когда и сколько времени в течение семестра ему уделять на изучение материала. Он строит для себя индивидуальный график обучения. Некоторые образовательные учреждения предоставляют своим студентам возможность откладывать обучение на длительный срок и возвращаться к нему без необходимости снова оплачивать образовательные услуги.
+ Возможность обучаться в своем темпе
Учащимся дистанционно не нужно беспокоиться о том, что они отстанут от своих однокурсников. Всегда можно вернуться к изучению более сложных вопросов, несколько раз посмотреть видео-лекции, перечитать переписку с преподавателем, а уже известные темы можно пропустить. Главное, успешно проходить промежуточные и итоговые аттестации.
+ Возможность обучаться в любом месте
Студенты могут учиться, не выходя из дома или офиса, находясь в любой точке мира. Чтобы приступить к обучению, необходимо иметь компьютер с доступом в Интернет. Отсутствие необходимости ежедневно посещать учебное заведение – несомненный плюс для людей с ограниченными возможностями здоровья, для проживающих в труднодоступных местностях, отбывающих наказание в местах лишения свободы, родителей с маленькими детьми.
+ Учеба без отрыва от основной деятельности
Дистанционно можно обучаться на нескольких курсах одновременно, получать очередное высшее образование. Для этого совсем не обязательно брать отпуск на основном месте работы, уезжать в командировки. Существуют образовательные организации, которые организуют корпоративное обучение (повышение квалификации) для сотрудников фирм и госслужащих. В этом случае учеба не прерывает трудовой стаж, а изученные вопросы можно сразу применить в трудовой деятельности.
+ Высокие результаты обучения
Как показывают исследования американских ученых, результаты дистанционного обучения не уступают или даже превосходят результаты традиционных форм обучения. Большую часть учебного материала студент-дистанционник изучает самостоятельно. Это улучшает запоминание и понимание пройденных тем. А возможность сразу применить знания на практике, на работе закрепить их. Кроме того, использование в процессе обучения новейших технологий делает его интереснее и живее.
+ Обучение в спокойной обстановке
Промежуточная аттестация студентов дистанционных курсов проходит в форме on-line тестов. Поэтому у учащихся меньше поводов для волнения перед встречей с преподавателями на зачетах и экзаменах. Исключается возможность субъективной оценки: на систему, проверяющую правильность ответов на вопросы теста, не повлияет успеваемость студента по другим предметам, его общественный статус и другие факторы.
Минусы
- Необходима сильная мотивация
Практически весь учебный материал студент-дистанционник осваивает самостоятельно. Это требует развитой силы воли, ответственности и самоконтроля. Поддерживать нужный темп обучения без контроля со стороны удается не всем.
- Дистанционное образование не подходит для развития коммуникабельности
При дистанционном обучении личный контакт учащихся друг с другом и с преподавателями минимален, а то и вовсе отсутствует. Поэтому такая форма обучения не подходит для развития коммуникабельности, уверенности, навыков работы в команде.
- Недостаток практических знаний
Обучение специальностям, предполагающим большое количество практических занятий, дистанционно затруднено. Даже самые современные тренажеры не заменят будущим медикам или учителям «живой» практики.
- Проблема идентификации пользователя
Пока самый эффективный проследить за тем, честно и самостоятельно ли студент сдавал экзамены или зачеты, - это видеонаблюдение, что не всегда возможно. Поэтому на итоговую аттестацию студентам приходится лично приезжать в вуз или его филиалы.
для каждого человека нету ничего дороже своего родного края.
наша родина начинается с нашего дома.так и для меня.
нет ничего дроже родного села,его кустарников,полян,рек.
каждый раз,когда уезжаешь из своего родного села,даже дня не проходит,как уже начинаешь скучать по родному дому.
почему же так трудно забыть родное село?!
ответить на этот вопрос очень трудно.ведь это заложено в чувствах каждого человека.
разлюбить роднойкрай,родную природу невозможно.ведь ты ростешь в этом окружении,ты впервые начинаешь понимать что такое жизнь в этих-родных тебе-обстоятельствах.
и поэтому наверно трудно забыть родной край.