Не секрет, що кожен з нас в поняття «бути людиною» вкладає своє значення. Саме це значення і впливає на поведінку і вчинки людей, а іноді і на хід усього життя. Бути людиною у моєму розумінні означає виховувати в собі високі моральні якості і жити за загальнолюдськими правилами та нормами, але при цьому не втрачати власної індивідуальності.
Уважно простеживши шлях розвитку людства, починаєш розуміти, що основу будь-якого суспільства складає певна мораль, якою і керуються представники цього суспільства. Найбільш гуманною мораллю я вважаю десять заповідей Христових. Але коли розумієш, скільки було і скільки існує зараз антигуманних устроїв, це наводить справжній жах. Але не тільки у кожного суспільства, але і у кожної людини є своя мораль, саме від якої і залежить, що це буде за людина.
Я вважаю, що мені дуже пощастило у житті. Адже поряд зі мною завжди були хороші люди. Це і вихователі у дитсадочку, і вчителі у школі, але насамперед мої батьки. Вони добрі та гарні люди, з яких я завжди беру приклад. Всі вони справили вплив на формування моєї особистості, до мені стати ввічливим, вихованим і ерудованим, вплинули на мій характер і навчили чуйно ставитися до оточуючих. Та бути доброзичливим і чемним замало для того, щоб вважати себе людиною, і щоб людиною тебе вважали інші. Безумовно, не кожному дано стати всесвітньо відомою особистістю, але кожен може стати людиною, яку люблять і поважають.
Я сподіваюся, що я справжня людина, хороший син, здатний забезпечити для своїх батьків спокійну старість, хороший друг, здатний прийти на до звільнити з неприємностей товариша, хороший громадянин своєї країни, який знає і поважає рідну мову, який у майбутньому зробить усе, щоб Україна стала на один рівень з найкращими і наймогутнішими європейським державами.
Я людина, і це багато до чого мене зобов’язує. Я повинен створити хорошу та міцну сім’ю і усе життя бути прикладом для своїх дітей. Я вже зараз повинен залишатися людиною за будь-яких обставин: у ставленні до своїх рідних, друзів та інших людей, у ставленні до рідної природи, до свого народу і своєї країни.
Тому я постійно стежу за тим, щоб мені не було соромно за свої вчинки і помисли, а надихає мене до цього відомий вислів видатного письменника А. П. Чехова: «В людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли».
Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.