На картине изображен могучий лес, который уже давно успел впитать все яркие цвета. За лесом спрятались высоченные карпатские горы. Видно, как снегом немного притрусило склоны. То напоминание, что уже скоро повеет холодом. А вот, в центре картины, течет куда-то узкий ручей. Вода в нем уже давно холодная-холодная. Только березки не страшатся холода. Пускают свои листочки на воду. Плывут те листочки, похожие на кораблики, по быстротечным течением. Ген возле леса едва выглядывают домики.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolota-osin-fedir-minaylo-opis/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zolota-osin-fedir-minaylo-opis/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Тоді була зима, люта й холодна, майже місяць був з того, як я вернувся з Санкт-Петербургу. Пройшов Новий рік, незабаром Різдво. Ух і скільки ж я начитався про Україну, яка то земля багата, які люди розумні й працьовиті, які пани там підступні, традиціі славні, танці завзяті та пісні веселі. Наслухався, начитався і на самісіньке Різдво в Україну подався. Довго вибирав куди податися і вирішив в Полтаву, у Диканьку, де Гоголь писав свої славетні твори. Їхати довелося довго, хуртовини, усе мете, дороги не видно, але все ж добрався благополушно.
Якраз поспів на самісіньке Різдво. Кинув речі, поставив мотоцикл и дивлюся.
А переді мною ярмарка. Чого тільки тут нема, украінські прикраси, рушники, косметика. А он там, у кінці ряду варениками пригощають.
Раптом почувся свист. Усі люди, як навіжені побігли туди, звідкіля почувся свист. Ти диви, а тут уже танці. Гоп-гоп.
Все зірвалося, коли почувся тихенький спів.
Ой там на горі
Одразу кілька дівчат підхопили пісню.
Я не міг поворухнутися, мене зачарував цей спів.
І раптом я зрозумів глибінь души українського народу, коли почув його дивнії пісні.
Скільки туги за волею передавалося через інтонацію співу, скільки історичних, важливих моментів можна було почути тоді...коли заспівали справжні українські дівчата.
Зараз я сиджу і згадую те незабутнє Різдво, завдяки якому я так багато зрозумів.