Як парость виноградної лози, плекайте мову. Бринить-співає наша мова, чарує,тішить і п'янить. В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ. О, мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. І звеличимо на диво і розум наш, і наш язик. Наша мова солов'їна.
Костю! Скільки можна! Знову рюкзак на полу посеред коридору!- Я вчора собі купив нову мишу, нову «клаву», а «вебки» в цьому магазині мені не сподобалися. Щось таке-сяке, незрозуміле… Переб’юся поки що без камери.Мабуть, сусіда знову пропив зарплату. Бач, сусідка ще зі вчорашнього на нього пельку рве, аж до нас чувати.- І де це наш Максим подівся?- Любо! Любо! Зачекай нас на розі, ми зараз будемо! Та зараз, я ж кажу!- Казав, що в субботу підемо всі разом до зоопарку, а тепер порачкував назад. Лінь, мовляв, перемогла. Хоч би наколупав грошенят морозива поїсти, і то добре було б.- А я його не кохаю, от не кохаю, та й годі! І не покохаю ніколи. Ну, так в чому ж я винна?
Бринить-співає наша мова, чарує,тішить і п'янить.
В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ.
О, мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт.
І звеличимо на диво і розум наш, і наш язик.
Наша мова солов'їна.