М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Написать твiр-роздум на тему «мова- це час це минуле й сучасне народу» предложений 5-7

👇
Ответ:
Vasermann
Vasermann
25.05.2022
Суспільство змінюється так швидко, що починає здаватися: немає у світі нічого тривкого. Дійсно, що може зцементувати нас, людей, таких різних – багатих і бідних, розумних і дурних, нещасних і щасливих – у спільноту, яка в змозі існувати і розвиватися? Що, крім спільного простору й часу, з'єднує сучасних громадян України?Щоб відповісти на це досить складне запитання, звернімося до історії нашої держави. Кого тільки не носила наша багатостраждальна земля, яких тільки зажерливих чужоземців! Та коли наставав час боронити Україну, наші предки, освячуючи ножі на помсту, молилися, і мова тих молитов була українською, споконвічною. Саме мова єднала людей, надихала праведним гнівом їхні серця, вела на бій і перемагала разом з ними.Кожен із ворогів України – і це було загальним правилом – починав знищення українського народу із намагань викорінити його національну мову. Так робили, наприклад, польські шляхтичі, царські чиновники, радянські партійні лідери. Отже, сьогодні ми з легкістю можемо впізнати запеклого ворога нашої Батьківщини. Звичайно, це той, хто з ненавистю та заздрістю вслухається в чарівні звуки нашої мови.Де ж витоки цієї сили, цієї джерельної чистоти, цієї щедрості та милозвучності? Чи там, де пишуться рядки уславленого шедевра давньоукраїнської літератури «Слова о полку Ігоревім» ? Чи там, де складає безсмертну «Енеїду» веселий геній Іван Котляревський? А може, там, де Василь Стус ронить прокльони катам українського народу? Витоки завжди знаходять велике й пряме річище. Джерельця мови зливаються в могутній потік, що ладен перетнути цілі світи, як тільки потреба в цьому з'явиться.Дійсно, коли чуєш українську мову, згадуєш про дім, матір, рідне село, де коріняться цілі розпорошені роди сучасних городян. А як нагадати їм про те найглибинніше, що виплекало їх душу – про мову? Найчастіше в пригоді стає пісенне слово: адже почути українську пісню, де бринять шаблі та дзвони минулих епох, де не висихають жіночі сльози, і не розчулитися – неможливо. На пам'ять приходять напівзабуті зачудовані рядки:Кроковеє колесо, колесо Вище тину стояло, стояло...Як іще, як не українським словом казати правду народові, що чекає на омріяне щастя? Якою іще мовою проголосити на весь світ про Божу любов до людей, про земне кохання, про степ, море і сонце, якими так щедро наділено нашу Батьківщину?Що можемо зробити ми, молоді українці, задля збереження, розповсюдження, зміцнення рідної мови? Мабуть, не лише добре вивчати її в школі. Час вимагає від нас стати благородними лицарями української мови, тобто тими, хто не просто спілкується нею, але й годен творчо й змістовно творити її на користь майбутніх поколінь.
4,8(21 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
катя5089
катя5089
25.05.2022

Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.


Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.


Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.


Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…


Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.


Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.


Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.

4,8(38 оценок)
Ответ:
dauren1mukumov
dauren1mukumov
25.05.2022
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка. 

Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. 

Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. 

Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
4,5(79 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ