Ось і гроза пройшла.Ласкаве сонечко выглянуло із-за хмар.Сонечко знов зігріває землю.На доріжках великі калюжі.Все знов повилазило із своїх норок.Джмелі знов заджижчали над запашними та яскравими квітками.Все довкола знов ожило.
Закінчилась гроза. На блакитному небі засяяло сонечко. Цівірінькають пташки. На траві та листочках дерев блищать краплинки роси. Після грози віє свіжий вітерець. Уся природа знову прокидається. Як приємно прогулюватися в таку пору!
Свій геніальній твір – кіноповість «Україна в огні» Олександр Довженко створив у 1943 році. Письменник на власні очі бачив усе, про що писав: бачив, як палали хати і гіркі сльози на очах у молодиць, що лишалися вдовами. У своєму творі він описав страждання народу і формування його волі до перемоги. Але не тільки історичну цінність має кіноповість. Романтична історія про кохання, що почалося на початку війны – одна із сюжетних ліній твору. Молода Олеся не хотіла дістатися німцям і попросила одного з танкістів провести з нею ніч. «Якийсь хвилюючий сором все ж таки сковував і не покидав його, а її неначе ні. Вона і соромилась, і ні… Вона сповняла свій, одній лиш їй начертаний закон». Саме так почували себе герої, але наступні дії дівчини «розтопили лід». Вона приклала руку хлопця до свого серця і цей жест об’єднав їх. Вранці вони мусили розпрощатися, але Олеся була щасливою і казала, що спробує у майбутньому знайти Василя, а він обіцяв їй вернутися. Їхне кохання почалося з прохання і зберігалося протягом всього твору. Поранений і непритомний Василь марив дівчиною, що напоїла його водою з відра і запросила до хати. Навіть роки розлуки не стерли з його почерствілого у боях серця ніжної любові до тендітної Олесі. Сама ж дочка Лавіна Запорожця пережила також багато і рідше згадувала свого першого хлопця, намагаючись вижити у палаючому світі. Вона посивіла, очерствіла и постаріла, але все ж таки повернулася на місце, де колись була її домівка. Там же, у спаленій Тополівці вона знову зустріла танкіста Василя. Вони обидва змінилися, але їх любов такою і лишилася. Чому? Адже любов сильніша, ніж усе інше. Вона торжествує навіть на війні, що і сказав Олександр Довженко.
Ось і гроза пройшла.Ласкаве сонечко выглянуло із-за хмар.Сонечко знов зігріває землю.На доріжках великі калюжі.Все знов повилазило із своїх норок.Джмелі знов заджижчали над запашними та яскравими квітками.Все довкола знов ожило.