1 Дмухнув вітер понад ставом, і сліду не стало. (складносурядне речення, єднальний зв*язок)
2 Хай вітер дерева колише й співають в садах солов’ї! (просте речення)
3 Він хотів одразу встати, але штурман наказав відпочивати. (складносурядне речення, протиставний зв*язок)
4 То пронесеться над болотами чайка, то промайне бистрий баркас. (складносурядне речення, зіставний зв*язок)
5 Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила, і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічають. (складносурядне речення, єднальний зв*язок)
6 Чи може щось наплутано віками, і атом вручено нам безрозсудно рано? (складносурядне речення, протиставний зв*язок)
7 Нічна звивається стежина, зітхає море віддалік, дурман акацій парком лине, роса голубить квітів лик… (складносурядне речення, розділовий зв*язок)
8 Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля. (складносурядне речення, зіставний зв*язок)
9 Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін. (просте речення)
10 Низенький чоловік махнув рукою, і машина зупинилася від’їхавши трохи вперед. (складносурядне речення, єднальний зв*язок)
11 Хмари були світлі, і усміхнене сонечко лоскотало волосся, але за обрієм насувалась грозова хмара. (складносурядне речення, єднальний та протиставний зв*язок)
12 На порозі стоїть бабуся, навкруги тиша, скрізь ясно, з поля вітерець віє, з гаїв холодок дише. (складносурядне речення, розділовий зв*язок)
Тваринна мова дуже виразна. Це переважно такі вигуки: «Увага!», «Стережись!», «Рятуйся!», «Забирайся геть!» Сила і частота цих вигуків залежать від стану тварини. Якщо, наприклад, жаб'яче «бреке-ке-ке» звучить спокійно — значить, тваринка миролюбна, а коли сильно і коротко — назріває сварка за територію.
Подаючи звуковий сигнал, білка скрекоче, бобер ляпає хвостом по воді, олені б'ють копитами по землі, а зайці стукотять задніми лапами. В разі небезпеки кабан коротко хрокає, а лось форкає. Козуленя, зголоднівши, тоненько свистить — підкликає матір. Коли лисиця приносить лисенятам їжу, то про своє наближення до нори повідомляє звуком «уф-уф».
Звірі змалечку вчаться розпізнавати звуки безпечні й небезпечні — які з них належать своїм і які — чужакам.
Усі незнайомі звуки викликають у них настороженість, бо можуть становити загрозу.
Більшість тварин розуміє голос не тільки свого виду, а й інших видів. Наприклад, крики сойки або сороки знають усі жителі лісу. Вовки розуміють голос ворона, олені — гавкіт собаки. Шпак, сорока, ворона, ворон, сойка, дрізд, снігур здатні наслідувати голоси інших тварин, можуть вимовляти окремі людські слова.
Знати голоси тварин треба для того, щоб передбачити їхню поведінку під час зустрічі чи при спілкуванні.
Володимир Бондаренко