Гуска сіра - великий птах. За розмірами більше качок, але менше лебедів. Спілкуються один з одним ці птахи за до реготу, а будучи в поганому настрої, загрозливо шиплять.
Птах чудово пірнає і плаває, годується він переважно на суші. Харчується травою, щипає листя, молоді бруньки, пагони зернових рослин, скльовує ягоди. Лебеді - це великі та красиві птахи. Ці птахи стали символом вірності. Живе лебідь-шипун тільки поблизу чистої води. Крім прісних водойм птахи вибирають місця для гніздування в гирлах річок, біля морських берегів.
Раціон складається головним чином із зростаючих в воді рослин, дрібних рибок, молюсків, амфібій і комах. На суші лебеді часто відвідують пасовища і поля, поїдаючи злакові та кормові культури.Вільшанка – надзвичайно корисний птах лісів, садів і парків, оскільки поїдає велику кількість шкідників-листоїдів.
Птахи живуть насамперед на лісових просторах, в парках і в садах. Вільшанки позначають свою територію голосним співом. Гніздяться в узліссях і в заростях. Гнізда влаштовують на землі, поміж корінням дерев, у садах та неподалік від будинків, на карнизах веранд або в сараях.
Вільшанки співають майже цілий рік. Своїм співом птахи позначають територію та привертають до себе партнерів.
Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
(я)-мені
(ти)-тебе
(ви)-вам