- Здрастуй, Андрію! - Привіт, Петрику! - Давно ми з тобою не бачились. - Так, давненько. Андрію, а ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча! - Нічого страшного немає в цьому питанні. Я вирішив, що будувступати в медичний університет. - Ти вирішив бути лікарем? - Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. - А чому ти вирішив стати лікарем? - Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся! - А я, мабуть, стану юристом. -Ти, юристом? - Так, мама каже що ця професія затребувана, і добре оплачується. - Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання! Памятаєш, як ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив? - Я знаю. Мені техніка завжди подобалась. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш. - Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права, та й бажання? - Ти так думаєш? - Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може! - Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається... - Бувай, Петрику! Щасти тобі! Зроби правильний вибір! - Дякую друже. Обов'язково.
Рід незмінюваних іменників визначається за такими правилами: а) назви осіб мають рід відповідно до статі: мсьє, денді — чоловічий рід; мадам, леді, пані — жіночий; б) назви тварин мають, як правило, чоловічий рід: кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі, але цеце (муха), івасі (риба) — іменники жіночого роду; в) іменники — назви неістот належать до середнього роду: боа, кашне, шосе, галіфе, але авеню (вулиця), пушту, урду (мова), кольрабі (капуста) — іменники жіночого роду; сироко, торнадо (вітер) — іменники чоловічого роду; г) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід); ґ) у складноскорочених іменниках, утворених із перших букв або звуків, рід визначається за родом головного слова словосполучення: ГЕС — гідроелектростанція (жіночий рід), СКБ — спеціальне конструкторське бюро (середній рід). У словосполученні і реченні рід незмінюваних іменників виражається за до слів, із якими ці іменники пов´язані: красива леді, широке галіфе, кришталеве бра, «Юманіте» повідомила, Міссурі розлилася, шимпанзе стрибнув
Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося в цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий Рік.30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, і нарешті, вибрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12 і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м'яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілей», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем – привітали їх з Новим Роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу і він мені подарував фотоальбом.В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.
- Привіт, Петрику!
- Давно ми з тобою не бачились.
- Так, давненько. Андрію, а ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я вирішив, що будувступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути лікарем?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, стану юристом.
-Ти, юристом?
- Так, мама каже що ця професія затребувана, і добре оплачується.
- Ти що, ти ж ніколи не цікавився правознавством! В тебе абсолютно інші вподобання! Памятаєш, як ми з тобою велосипед з запчастин збирали? А ти до нього потім мотор приробив?
- Я знаю. Мені техніка завжди подобалась. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права, та й бажання?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Петрику! Щасти тобі! Зроби правильний вибір!
- Дякую друже. Обов'язково.