Я дуже люблю свою собачку. Її звуть Зірочка, це дівчинка. Вона невеличкого розміру, в неї коротка руда шерсть, маленькі чорні очі та довгі вушка. Це наша захисниця. Перш за все вона захищає нашого котика. Зірочка завжди повідомяє про те, коли хтось прийшов, та ретельно розглядає відвідувачів. Декілька років тому вона затримала грабіжників, які намагалися пограбувати наш будинок. Зірочка дуже сильна та смілива, хоч і дуже маленького розміру. Ця собачка живе в нас більше десяти років, ми всі її дуже любимо і вона стала невід"ємною частинкою нашої сім"ї.
У повсякденному житті кожен з нас використовує фольклор, не помічаючи цього. Спочатку мама співає нам колискові пісеньки потім у дитячому садочку ми вивчаємо загадки. А от у школі ми знайомимося з рештою видів народної творчості. Спочатку вивчаємо казки, приказки та прислів'я, потім коломийки, пісні, думи.
Приказки та прислів'я несуть в собі те, що називають народною мудрістю. Коли я не хочу робити домашнє завдання, то тато каже: «Не побігаєш — не пообідаєш». І я розумію, що він має на увазі не те, що той, хто не бігає, залишається без обіду, а те, що я не отримаю гарну оцінку, якщо не виконаю домашні вправи. Приказки та прислів'я охоплюють різні теми, а саме: різні людські недоліки, сімейно-побутові стосунки, здоров'я, праця, сміливість та відвага, бідність та багатство, щастя і горе та багато інших.
Твори усної народної творчості завжди відрізняються тим, що легко читаються, легко запам'ятовуються, невеличкі за розміром. Це цілком зрозуміло, тому що вони ніде не записувались, а запам'ятати довгий та важкий твір неможливо.
Зараз вважають, що фольклор з'явився набагато раніше, ніж інші твори, і я цілком згоден з цим, тому що існував він уже тоді, коли люди і не уявляли, що існують літери.