гарний-хоч картину малюй,хоч з лиця воду пий; безліч-хоч греблю гати; сумний-мов у воду опущений; щезнути-як скрізь землю провалитися; дивитися-не спускати очей,їсти очима; злякатися-взятися страхом,душа завмерла,кров у жилах завмерла; загордитися-задерти носа; утекти-дати драла,накивати п"ятами,дати ногам волю; сміятися-сушити зуби; перестаратися-передати куті меду; замовкнути-прикусити язика,ні пари з уст,набрати в рот води; переляканий-як з хреста знятий; мало-як кіт наплакав,моі заячий хвіст; дрібний-як макове зерно; бути першим-грати першу скрипку; дуже далеко-на край світу.
Відповідь:
Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.
Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.
Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.
Одного разу 4-Є класу пропонували зробити годівнички кожному роздали малюнок як зробити годівничку, але кожному дали малюнок різної годівнички.Але там було тільки десять з двадцяти восьми учнів що зробили годівнички.Вчителька відмітила їх що тілки вони зробили. коли вони йшли вішати годівнички один з унчнів замітив живого голуба який мерзнув у снігу. Всі підбігли до нього, але він навіть не ворухнувся отже вирішили учні він ранений. Його забраи до класу і в нього було поранене крило. Вони загріли та посадили його в клітку де було м'якеньке кубельце вода і їжа. Через декілька днів рана загоїлась. Тоді учні відпустили його побачили що він полетів на дерево де була його жінка голубиха.І діти все зрозуміли що він упав з дерева. на тих годівничка було багато пташок їли хматки сала зерна та хліба
Дякую за те що ви це прочитали і післи крапки з великої букви