Давно вже немає славетної Запорозької Січі. Відшуміли козацькі битви, загинули мужні герої. Але пам’ять про ці часи не вмерла. Вона живе в народній творчості, у творах письменників і поетів.У вірші Андрій Малишка «Гомін, гомін по діброві» розповідається про героїчну битву під Жовтими Водами під командуванням гетьмана Богдана Хмельницького:…Б’ють гармати за горою,Коні мчать на Жовті Води.Глянь, Богдане, квітка в’яне,Дай-но січі, дай-но грому!Діброва та поле зберігають пам’ять про ці події:Гомін, гомін по діброві,А над полем все заграви…Цей вірш нагадує народну пісню. Це бойовий марш на честь козацьких переможців, про яких наш народ ніколи не забуде. Існує багато народних творів, у яких згадується славетний Богдан Хмельницький. Тому Андрій Малишко й розповів нам у вірші про найулюбленішого в народі гетьмана. Поет закликає пам’ятати й зберігати історію рідного народу.
Мама моя вчила мене з дитинства поважати людей, бо від того, як ти ставишся до оточуючих, залежить і їх ставлення до тебе. Вона навчила працювати так, щоб приносити радість собі і іншим. Вона навчила мене доброті, людяності, чуйності. А мамина пісня! Я не пам’ятаю, які пісні співала мати мені, коли я був немовлям. Але зате я напевно знаю, що це були такі ж пісні, які співала вона й моєму молодшому братикові: Рости ж, синку, в забаву, Козачеству на славу… Мамин власний приклад теж багато значить для дитини. І я, дивлячись на маму, яка завжди в роботі, навчився не витрачати даремно свого часу, а творити якісь, хай і маленькі, але добрі справи: допомагати мамі, захищати молодших, поважати старших. Я вдячний своїй мамі, бо все хороше, що я маю, — то від неї.
Ці високоспеціалізовані деревні птахи живляться комахами, що живуть під корою дерев, а також насінням та плодами. Типові птахи, що лазять по деревах. Дятли мають долотоподібний дзьоб, короткі лапи з міцними кігтями. Живляться комахами, яких видобувають з-під кори довгим язиком через отвори, зроблені дзьобом. Крім того, їдять насіння хвойних рослин. Для їх добування дятли влаштовують «дятлові кузні». Шишку встромлють у щілину, видовбану в дереві, і лише після цього з неї видзьобують насіння. Такі «кузні» трапляються в хвойних лісах дуже часто. Під ними лежать великі купи використаних шишок. Дятли — дуже корисні птахи. Вони ніколи не псують кору здорових дерев. Дупла, зроблені ними, часто використовують інші птахи, серед яких багато корисних. В Україні є кілька видів дятлів: звичайний дятел, малий дятел, трипалий дятел, зелена жовна та чорна жовна. Всі види справжніх дятлів навесні дізнаються і закликають один одного за до так званої барабанної трелі, що виникає від частих ударів дзьоба про сухе дерево. Проте кожен стовбур або сук має своє звучання. Тому відеорозпізнавальними елементами барабанного дробу є частота ударів дзьоба і загальна тривалість трелі. Численного всюди великого строкатого дятла дізнатися неважко як за зовнішнім виглядом, так за його барабанної трелі. Вона завжди коротка, складається з 10-12 ударів і триває менше секунди. На початку вона звучить різко, до кінця слабшає. Окремі удари не помітні і зливаються в загальний тріск. Цей дятел завбільшки з дрозда, пофарбований строкато: спина чорна, плечі білі, подхвостье і потилицю червоні. Самки на відміну від самців не мають червоного кольору на голові.
