Моя улюблена тварина - кішка. Я з дитинства хотів мати кота. І , нарешті , моя мрія збулася - у мене вдома з'явився сіамський кіт Кузя . У Кузі світло-коричнева мордочка , темні вушка , лапки і довгий смугастий хвіст ; гнучке видовжене тіло , велика кругла голова, на мордочці чорні вуса , борідка і яскраво- блакитні очі. Колір очей міняється, коли він злиться або загрожує , зіниці стають то червоні , то зелені . Вуха у кота завжди насторожі ; вони вловлюють найменший шурхіт . Кузя - тварина примхливе . Якщо у нього гарний настрій , він грає , дозволяє себе гладити , дозволяє іншій тварині є зі своєї миски , але якщо у нього поганий настрій , він попереджає про це своєрідним нявканням , тоді його краще не чіпати. Кузя серйозний , бійцівський кіт. Коли ми були в селі, він бився з усіма котами. Першим в бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє противним голосом . Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию ; шерсть у нього встає дибки , а хвіст " перетворюється" на розбещену щетинисту щітку. Жалості до суперника у нього немає. Він б'ється до тих пір , поки супротивник не звернеться у втечу. Кузя - дуже розумний кіт. Він навчився лапами відкривати холодильник ; дверцята шаф . Якщо вхідні двері не закриті на замок , то він буде висіти на ручці доти , поки двері не відкриється. Кузя любить дивитися телевізор , полювати на ящірок , жаб , птахів. І все ж він дуже добрий кіт і любить своїх господарів. Мені дуже подобається наш кіт.
Які риси характеру я хочу в собі виховати Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.
