н в - 898книг,376 учнів, 675 цукерок,489 вікон
р в - вісімсот дев"яносто восьми книг,триста сімдесяти шести учнів,шістсот сімдесяти п"яти цукерок,чотириста вісімдесяти дев"яти вікон
д в - вісімсот дев"яносто восьми книгам,триста сімдесяти шести учням,шістсот сімдесяти п"яти цукеркам,чотириста вісімдесяти дев"яти вікнам
з в - 898книг,376 учнів, 675 цукерок,489 вікон.Так, як і у називному
о в - вісімсот дев"яносто восьма книгами,триста сімдесяти шістьма учнями,шістсот сімдесяти п"ятьма цукерками,чотириста вісімсот дев"ятьма вікнами
м в - (на) вісімсот дев"яносто восьми книгах,триста сімдесяти шести учнях,шістсот сімдесяти п"яти цукерках,чотириста вісімдесяти дев"яти вікнах
Книга дійсно є нашим вчителем. Нажаль, читання в наш час не дуже популярне. Я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людини. Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.
Отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світⒶ.
Хлопчик має добре серце. Це виявляється й у ставленні до ялинки як до живої істоти. Коли її рубали, то Василькові здавалося, що вона от-от застогне. Тому він мало не плакав від жалю. Але не до цього було, бо довелося лагодити сани, запрягати коней і везти зелене деревце панам. З болем у серці Василько вирушає в путь. Коли хлопчик в'їхав до лісу, вже сутеніло і йому було холодно і страшно, "навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом". Раптом коні зупинилися, і він із жахом виявив, що зламалися сани. Треба було мати неабияку мужність, щоб не розгубитися, не втратити надію на порятунок. Розпрягши коней, кмітливий хлопчик вирішив повернутися додому, однак невдовзі зрозумів, що заблукав, "здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки". У лісі вже зовсім стемніло. Десь недалеко вили вовки. Та удача не зрадила Василькові. Мабуть, через те, що він був сміливий, розумний і мав добре серце. Коцюбинський, на жаль, не розповідає нам, як хлопчик врятувався. Зате він описує радість і гордість батьків за свого сина.
Я певна, що, прочитавши цей твір, ровесники захочуть бути схожими на Василька.