Наш навколишній світ складається з природи. Навіть коли ми живемо в місті, ми не є ізольованими від природи. З самого дитинства нас супроводжує природа. Вона дає нам необхідне для життя.
Все в природі взаємопов'язано: без рослин не виживуть травоїдні, без травоїдних не зможуть існувати хижаки. Кожна жива істота несе свою функцію. Спів птахів завжди заспокоює і приносить гармонію. А кумедні кошенята смішать і розважають мене.
Рослини на нашій планеті існують вже не одну тисячу років. Деякі з них пристосувалися до суворих умов півночі, інші можуть вижити в пустелі, а треті прекрасно почувають себе у вологому кліматі. Передати всю красу квітів неможливо. Їх пелюстки мають різні кольори й форму. Червоні троянди, білі ромашки, чорні тюльпани - будь-які з цих квітів можуть створити дивовижно гарний букет. Листяні й хвойні ліси насичують киснем нашу планету. Вони як легені - очищають і освіжають повітря навколо себе. У лісі завжди дивно красиво і неймовірно цікаво гуляти. А на рівнинах, вкритих запашною зеленню, завжди хочеться пройтися по ранковій росі та вдихнути свіжий аромат лугових трав.Особливо помітно красу природи весною, коли кожного року відбувається відродження природи після довгого, здавалося б вічного сну. З'являються перші паростки які мужньо пробиваються з-під землі. На городах розцвітають різнобарвні квіти, а дерева в саду розпускаються білим цвітом з красивими квітками.
Весняна природа впливає і на настрій людини. Відродження життя, краси яке ми гаємо пробуджує і в нас почуття, жагу до життя, любов до краси. Недарма, весна це час кохання. Літом же природа розцвітає повністю, все навколо зеленіє. А на полях золотом котяться пшеничні хвилі.
В кожну пору року природа дивна і прекрасна по своєму. Для кожної людини природа рідного краю здається найчарівнішою. Але я все ж вважаю, що немає нічого милішого ніж українські краєвиди. Сидячи у весняному лісі можна відчути мелодійну пісню, яку співає сама природа: дзюрчання кришталево чистого струмка, мелодійне щебетання пташок та спів соловейка, який став символом української мови. Особливий відтінок природа має у різний час доби. Особливо красива природа на світанку і на заході сонця.
І навіть осінь та зима мають свої неповторні особливості. Красива, спокійна та трохи сумна жовтогаряча осінь дарує душі особливий спокій. Снігові краєвиди заворожують, особливо зимовий ліс. Зима також дарує нам багато свят і хороший настрій.
Ми мусимо обов'язково берегти природу для своїх нащадків. Вони мають повне право насолоджуватись її красою, як і ми !
На останньому курсі Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка, звичайно, я обрав тему дипломної роботи «Життєвий і творчий шлях Павла Глазового». Це була чи не найперша спроба правдиво проаналізувати творчість старійшини гумористичного цеху. Незабаром у стислому варіанті ця робота побачила світ на шпальтах республіканської газети «Молодь України», викликала великий інтерес у читачів із різних куточків нашої держави та за кордоном. Вона й лягла в основу цієї книги.
Беручись до праці, не раз запитував себе: «А чи маю моральне право писати про Павла Глазового, його творчість? Чи не занадто важка ноша, чи правильно з етичної точки зору виносити на загал маловідомі неоднозначні сторінки життя великого Майстра?»
З дозволу та благословення Павла Прокоповича розпочав. Доповнював її документальними свідченнями далеких років, новими творами Павла Глазового, які вийшли з-під його пера останнім часом, добував про нього інформацію з різних джерел. А коли робота добігала кінця, зрозумів, що просто зобов'язаний видати цю книгу й донести її до всіх, хто шанував, шанує і, немає сумнівів, шануватиме творчість Павла Глазового.
Гадаю, після цієї книги ще багато буде різних видань, спогадів та міркувань щодо творчості Майстра, багато народиться «друзів» та «учнів» Павла Прокоповича. І все це буде добре. Хоча б тому, що, врешті, прокинеться інтерес урядовців та чиновників різного калібру, колег по перу та деяких необізнаних громадян до постаті великого спадкоємця Степана Руданського та Остапа Вишні.
Як вдячний учень Павла Прокоповича, людини, яка завжди ставилася до мене з батьківською теплотою, оберігала від непродуманих кроків у літературі, з нетерпінням чекала на наші зустрічі, учила й виховувала в дусі нетерпимості до всякої нечисті в нашому суспільстві, я відтворював у цій книзі спогади зі щирою синівською любов'ю, з великою шаною та гордістю за свого Вчителя.
-іменник(хто?що?)
-прикметник(який?яка?яке?які?
-дієслово(що робити?,що буде робити?і т. д.)
-числівник(скільки?котрий?)
-прислівник(як?де?коли?і т. д.)
-займенник(хто?що?який?чий?котрий?скільки?(наприклад:той,цей,я,ти,ми,він,дехто,мій,ніхто)
Службові частини мови це:
-прийменник(в,на,у,над,під,над,між...)
-частка(би,ся,сь,най,що,як..)
-сполучник(бо,через,якщо,ніби,хоч,і,а,ні,та,чи)