Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів. Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
Чи можуть книги про минуле розкрити сутність сучасного? Твір-роздум На мій погляд, книги, де описується минуле, можуть пролити світло на сучасність. Є речі, що не змінюються сторіччями та навіть тисячоліттями. Такі цінності і людські чесноти, як доброта, вірність, чесність, відданність, любов до Батьківщини залишаються незмінними, скільки б сторічь не пройшло. Звісно, часи змінюються, змінюються і люди, і людські суспільства. Це ми теж можемо побачити з історичних книжок. Тобто, є речі, які з часом спливають, а є такі, що залишаються. Так було і так буде завжди. До того ж, багато речей можна помітити тільки на відстані. Сторіччя відділяють нас від персонажів історичних книжок, тому ми можемо краще зрозуміти, чому саме сталася та чи інша подія. З цих подій ми можемо винести багато цінних уроків. З історичних книжок ми можемо, наприклад, дізнатися, до чого призводять ти чи інші помилки при керуванні державою або як небезпечно недбало відноситися до потреб свого народу.
В наш час дуже мало залишилось людей що читають книги. В цьому їхня помилка, адже в книгах багато чого розповідається. Багато книг написаний дуже давно розповідають сутність сучасного світу. таке відчуття неначе всі події які були колись знову відбуваються. В книгах ми можемо знайти все що нас цікавить, подивитися на сучасний світ іншими очима. Можливо, якби більше людей читали, то ми могли б не допустити повторення деяких подій. Але нажаль це не можливо, бо більшість навіть про це не задумується. Зараз люди просто існують і не задумуються що в кнмгах істинна сила.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.