Ким э для нас мама? як ми до неi ставимося? чи поважаэмо ми маму i материнство? де i коли ми вимовляэмо цi слова? чи завжди слово мати кажемо з повагою? напишiть будь ласка дуже потрiбно)якщо не важко пишiть що в голову приходе
Це моє ставлення до мами. А ви самі вирішуйте, підійде - чи ні. Для мене мати - найрідніша у світі людина. Коли тобі погано, ти приходиш до мами. Всі свої радості, перші хвилювання, проблеми ти переживаєш з нею. Вона ніколи тебе не покине, заспокоїть у скрутну мить. Але буває так, що ми дуже злі на неї, через усілякі дурниці. Ми просто її не розуміємо. Буває й таке, що ображаємо її, говоримо погані слова, і через це у неї болить сердце. Звичайно ми поважаємо материнство, але іноді не хочимо просто подякувати мамі за все що вона зробила. Буває й таке, що ми зневажаємо слово Мама. Тому вас, ловіть себе на цій думці, і більше такого не кажіть.
У світі є дуже багато різних родин та батьків. Є, на жаль, батьки, яким не подобаються їхні діти, і вони їх виганяють на вулицю. Але більшість добрі, вони життя можуть віддати заради своєї дитини.
У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: "Жіноча робота ніколи не скінчиться". Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім'ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.
Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя;, голова, сирота, убивця.II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько(від свекруха).IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.IV відміна: іменники середн. роду:а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Для мене мати - найрідніша у світі людина. Коли тобі погано, ти приходиш до мами. Всі свої радості, перші хвилювання, проблеми ти переживаєш з нею. Вона ніколи тебе не покине, заспокоїть у скрутну мить.
Але буває так, що ми дуже злі на неї, через усілякі дурниці. Ми просто її не розуміємо. Буває й таке, що ображаємо її, говоримо погані слова, і через це у неї болить сердце. Звичайно ми поважаємо материнство, але іноді не хочимо просто подякувати мамі за все що вона зробила.
Буває й таке, що ми зневажаємо слово Мама. Тому вас, ловіть себе на цій думці, і більше такого не кажіть.